Феміністичний рух

8 березня залишається одним з найпопулярніших свят в пострадянській Україні, яке пересічні громадян(к)и масово відзначають як «жіночий день» квітами-цукерками-дрібними подарунками. Однак первісно воно було Міжнародним днем солідарності у боротьбі за права жінок. Як відбувалася деполітизація цього свята в СРСР, де «жіноче питання» вважали вирішеним? Чи справді 8 березня святкують лише в країнах соцтабору? Чому політичні лідери і посадовці в незалежній Україні продовжують вітати жінок у брежнєвському дусі зі «святом весни, краси і ніжності»? Чи можливо і потрібно сучасним українським жінкам повернути собі украдене свято? Про сучасні феміністичні ініціативи з відновлення політичного смислу 8 березня – у цій статті.

Другий випуск молодого феміністичного журналу «Інша»  присвячений  жіночій солідарності.

Шанталь Муфф — політична філософиня, одна з чільних сучасних теоретикинь демократії, а також співзасновниця оригінального напрямку дискурс-аналітичних досліджень, відомого як Ессекська школа дискурс-аналізу. Її тексти розширюють розуміння того, чим є політика, як працює колективна мобілізація, які виклики стоять перед сучасною демократією та якою має бути відповідь на них.

7-8 грудня в Києві відбувся Другий український Жіночий Конгрес. Ми, певна річ, не могли пропустити цю подію й не розповісти вам про неї з перспективи феміністичної редакції.

Фемінізм — імпульс до самостійного думання, здатності дивитися на речі з іншої точки зору. Це як після перших відвідин закордонної країни, коли починаєш себе бачити у зовсім іншому світлі.  

Кому належить материнство? Чому воно стало сакральним? Де між поневоленням і повним звільненням від репродуктивної функції розмістити саме «материнство» і задоволення від нього? Фемінізм порушує питання про міфи й очікування від материнства, які роблять цю роль гнітючою і нищать справжність материнського досвіду. Феміністки прагнуть звільнити материнство від цього негативу і дати жінкам альтернативу — як у сценаріях материнства, так і у відмові від нього.

Репродуктивні можливості жінок — засадничий чинник гендерної нерівності в патріархатних суспільствах. У феміністичному дискурсі тема материнства посідає чільне місце, проте однозначного трактування материнства не існує. Тож пропонуємо розібратися з ключовими працями і підходами. Ці знання дозволяють озброїтися додатковими аргументами проти поширених міфів про фемінізм як рух, який знецінює сім’ю і материнство.

Збірник автобіографічних текстів.  В цей збірник феміністичних текстів увійшли дев'ять автобіографічних історій жінок-феміністок з Росії та України, а також російських емігранток з Данії та Німеччини. У текстах відображені не тільки особисті історії, а й практики феміністської діяльності жінок. В кінці збірника представлена ​​науково-популярна стаття про фемінізм і його напрямки, а також великий каталог інтернет-ресурсів з феміністської та гендерної тематики.

Від акушерського насилля до післяпологової депресії, від соціальної ізоляції до баталій у батьківському вайбері, від дискримінації на роботі до кризи самореалізації — ось що чекає молодих матерів, однак їх про це ніхто не попереджає. Досвід мами-феміністки відрізняється ще й тим, що вона глибше розуміє соціальні процеси і має мотивацію не миритися з негативом довкола.

18 травня на факультеті соціології КНУ відбувся круглий стіл «Виклики гендерної освіти та досліджень: між академією та активізмом». Виступи експерток були присвячені становленню гендерної освіти в Україні, її зв’язку з жіночим та квір-рухом, а також особливостям спротиву гендерному дискурсу в українській науковій і ненауковій спільноті.