28 березня, 2024

Феміністичний рух

Інтерв’ю з Тамарою Мельник про історію гендерної політики в Україні
Тамара Мельник — кандидатка юридичних наук, доцентка, громадська активістка. Працювала в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті філософії та Інституті держави і права НАН України, Національному транспортному університеті. Була експерткою з гендерних питань Програми розвитку ООН, радницею міністра України у справах сім’ї та молоді[1]. Керівниця Ініціативної групи з гендерних питань Верховної Ради України, що її 1999 року створив народний депутат України М. П. Ковалко. Експертка Школи рівних можливостей[2], голова наглядової ради БО БТ «Київський інститут гендерних досліджень»[3]. Співзасновниця організації «Ліга жінок-виборців України 50/50».
Мистецтво спротиву: «Квірність» на DOCUDAYS UA
Бразилія, Швеція, Уганда — три країни в різних частинах світу, три локальні спільноти сексуальних і гендерних дисидент_ок зі спільним баченням майбутнього. Така географія блоку про порушення прав за ознаками сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності «Квірність» на фестивалі Docudays UA. Ці ознаки разом із гендером, релігійністю, віком та інвалідністю входять до стандартного переліку антидискримінаційної адвокації, за яким структуровано цьогорічну позаконкурсну програму.
Марші 8 Березня: винайдення феміністичної традиції
Коли відбувся перший феміністичний марш в Україні? Якщо відсторонитися від «совкової» традиції свята «весни й краси», то чим цей день є сьогодні? Українські феміністки з 2008 року відповідають на це питання. Про всі марші, їхніх організаторок і політичні вимоги, а також про актуальні дискусії 2018 року — у дослідженні Ганни Гриценко.
Інтерв’ю із Світланою Оксамитною про академічний фемінізм і гендерну соціологію
Світлана Оксамитна — докторка соціологічних наук, професорка кафедри соціології, деканка факультету соціальних наук і соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА)[1], наукова співробітниця відділу соціальних структур Інституту соціології академії наук України[2]. У 1995 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидатки соціологічний наук на тему «Структурні та особистісні передумови здійснення трудової кар’єри», а в 2012-му — докторки соціологічних наук на тему «Структурна зумовленість міжгенераційної соціальної мобільності». Членкиня Соціологічної асоціації України і Міжнародної соціологічної асоціації. Проходила міжнародні стажування в Массачусетському і Колумбійському університетах (США), університеті Квінз (Канада).
Годі терпіти: усе про гендерне насильство проти жінок
Під гендерним насильством (gender-based violence) мається на увазі насильство, яке чинять переважно чоловіки проти переважно жінок. Найчастіше (але не тільки) це насильство здійснюється в приватному просторі (домашнє насильство), тому його погано розпізнають і карають органи правосуддя. Це проблема ХХІ століття, актуальна для всіх країн світу: немає жодної країни, де її було б вирішено. Годі терпіти! Цей текст — про види гендерного насильства та способи протидії.
Украдене свято повернули проти самих жінок: лицемірне звеличення та обдаровування жінок один день на рік відбувалося в умовах повсюдної їх експлуатації й дискримінації, ігнорування численних потреб та проблем жіноцтва у країні рад, де "жіноче питання" давно вважалося вирішеним.
Освітні проекти «Феміністичної майстерні» у Львові
Львівська організація «Феміністична майстерня» протягом 2017 року організувала кілька освітніх проектів для молодих жінок і дівчат-підлітків міста. Школа фем-активізму покликана була дати феміністкам Львова інструменти й можливості для активізму. У рамках підліткового проекту «Girl Space: Розмовна платформа» було створено клуб для феміністичного спілкування й розвитку комунікативних навичок дівчат. Крім того, «Феміністична майстерня» працювала зі школами над розвитком толерантності.
Культура сексу, орієнтована на жінку
У попередніх статтях циклу йшлося про сексуальну експлуатацію чоловіками жінок — тривалі процеси, які існують з давніх часів у різних культурах. Проте в останні десятиліття спостерігаємо певний прогрес суспільної моралі в напрямку дотримання інтересів жінок. Цим процесам присвячено третю, завершальну статтю циклу про сексуальність Ганни Гриценко.
Секс-робота і всі-всі-всі: принципи та втілення легалізації і декриміналізації
Українські медіа часто порушують тему легалізації проституції. Водночас легалізацію часто плутають із декриміналізацією; обговорюючи підходи до регулювання секс-роботи, згадують «успішні» приклади західних країн, але забувають про локальний контекст і про те, які наслідки певні підходи матимуть в Україні. Авторка розповідає, що ж таке декриміналізація і легалізація секс-роботи, як саме ці підходи втілюються в життя, які існують дискусії у феміністичному русі та, спираючись на український контекст, прогнозує можливі сценарії для України.
«П’ятдесят відтінків» сексуальної експлуатації жінок
У попередній статті з циклу Ганни Гриценко йшлося про те, чому існує асиметрія інтимної сфери — чому чоловіча й жіноча сексуальність проявляються і нормуються по-різному. Цей текст присвячено критиці сексуальної експлуатації жінок. Чоловіки як група використовують жінок як групу в різний спосіб, починаючи від сексуальної експлуатації у шлюбі, закінчуючи проституцією і порнографією як продуктом, який орієнтовано лише на чоловіків і який породжує нереалістичні очікування від поведінки жінок у ліжку.