ЛГБТІКА

Олена Шевченко — українська громадська діячка і правозахисниця, феміністка, ЛГБТ+ активістка. У правозахисті вже близько двадцяти років. «Гендер в деталях» розпитав Олену про її життєвий шлях, становлення, ЛГБТ+ активізм і фемінізм, а також про перспективи розвитку руху за рівні права в Україні.

Результати соціологічних досліджень фіксують певні позитивні тенденції у зміні ставлення населення України до ЛГБТ+ спільноти. Статистичні дані дозволяють стверджувати: толерантність до ЛГБТ+ людей зросла. А проте ЛГБТ+ спільнота в Україні досі зазнає непоодиноких проявів дискримінації на різних рівнях та законодавчих обмежень у реалізації прав. В умовах повномасштабної війни ці проблеми нікуди не зникли, а подекуди навіть загострилися й актуалізувалися.

Конверсійна терапія — низка практик, спрямованих на «зміну» сексуальної орієнтації та гендерної ідентичности в ЛГБТ людей. Сильний фізичний біль і страждання — наслідок конверсійної терапії і досвід, з яким живуть багато ЛГБТ+ людей, що підважує їхню гідність. Тому правозахисни_ці, асоціації психолог_ів, прогресивні політикині й інші союзники ЛГБТ+ людей по всьому світу об’єднуються з метою протидіяти використанню цієї практики та заборонити поширення такого «лікування» на законодавчому рівні. У статті описано приклади протидії заохоченню й використанню конверсійної терапії в країнах світу та наведено аналіз нормативно-правових актів, які регулюють це питання в Україні.

Сейчас подрастает новое поколение квир-людей, у которых нет доступа к истории своего сообщества, поэтому они думают, что ее не существует, и они должны начинать все с нуля. Поэтому так важно документировать ЛГБТ-историю доинтернетных времен и времен форумов и чатов в ранних 2000-х. Архивы общения на тематических форумах уже почти потеряны. Большинство знаковых клубов закрыто, а «плешки» покинули улицы и парки украинских городов и перешли в онлайн. Так как знакомились и чем занимались лесбиянки до Евромайдана?

«Быть лесбиянкой в Украине: обретая силу» – книга, предназначенная для девушек и женщин, находящихся в процессе осознания собственной гомосексуальности (англ. coming out), для их близкого окружения, а также для специалистов и широкого читательского круга.

Нині підростає нове покоління квір-людей, у яких немає доступу до історії своєї спільноти, тож вони думають, ніби її не існує і вони мусять починати все з нуля. Тому так важливо документувати ЛГБТ історію доінтернетної доби та часів форумів і чатів у ранніх 2000-х. Архіви спілкування на тематичних форумах уже майже втрачено. Більшість знакових клубів закрито, а «плєшки» покинули вулиці й парки українських міст і перейшли в онлайн. То як знайомилися і чим займалися лесбійки до Євромайдану?

Термін «гомонаціоналізм» часто використовують для критики «мейнстримного» ЛГБТ-руху в Україні. Йдеться зазвичай про публічний патріотизм ЛГБТ-людей, їхню участь у Революції гідности і війні на Сході України, а також про співпрацю з поліцією й державними органами при проведенні вуличних акцій. Яке первісне значення було в цього терміна? Застосовний до українських реалій цей західний теоретичний концепт чи краще вигадати нові терміни для аналізу місцевої дійсности?

За визначенням письменника Насіма Талеба, це дослідження є першою в історії України публікацією на табуйовану тему, існування якої замовчувалося та навіть вважалося неможливим, оскільки суспільство було твердо впевнене у тому, що в українській армії не може бути жодної гомосексуальної, трансгендерної чи бісексуальної людини.  Представлене тут дослідження є статистикою про стан та потреби ЛГБТ військових у Збройних силах, Національній гвардії та добровольчих воєнізованих підрозділах України.

Технологічний розвиток зумовлює економічні зміни, а ті, своєю чергою, — соціальні. І саме в сучасному світі постіндустріальної інформаційної доби є той базис, на якому якнайкраще може розвинутися справжня рівність при максимальному розмаїтті, зокрема гендерна. Чому цього не уникнути?

Якось Карл зізнається матері, що він гей, і це головна зав’язка в мемуарній книжці Рубі Свансон. Це було 2002 року і в Канаді, а сама авторка ніколи не вважала себе гомофобкою, проте перші відчуті нею емоції — «шок, страх і заперечення». Чому ця книжка виходить 2019 року українською та чого від неї (не)очікувати?