Трансгендерність

How the war has affected the lives of transgender people in Ukraine.

Згадаймо історію Мічиганського жіночого музичного фестивалю для жінок, народжених жінками, як особливо показову й повчальну. Події, пов’язані з цим фестивалем, зіграли не останню роль у загостренні конфлікту між трансексклюзивними феміністками і трансгендерними активістками та посприяли виведенню його з площини теоретичних дебатів на рівень практичного протистояння.

У країнах Заходу змішані лікарняні палати поширилися задовго до суперечок про трансгендерність, тому ця тема майже не порушується в публічних дебатах. Та це не означає, що насправді все добре. У США до 27 % транслюдей отримували відмову в наданні медичної допомоги, а 70 % стикалися з дискримінацією або іншими проблемами у сфері охорони здоров’я. У Пакистані трансактивістка померла, поки лікарі вирішували, у яке відділення її покласти.

Чи виникають загрози безпеці цисгендерних жінок у притулках (як ті, що траплялися у в’язницях) від транслюдей? Окремі такі інциденти зафіксовано. З іншого боку, трансгендерні чоловіки й жінки часто взагалі не отримують допомоги через трансексклюзивну політику притулків. Чи є вихід із цієї ситуації, які можливі рішення й позитивні приклади вже знайдено?

Чи можливі (й ефективні) гендерно нейтральні в’язниці? Чи краще робити окремі тюрми (або блоки) для трансгендерних і небінарних осіб заради безпеки і їх, і інших ув’язнених? Чи є впроваджені в життя приклади і готові рішення? Аналіз ситуації свідчить, що ідеальне рішення ще не знайдено, проте існують спроби, які заслуговують на увагу.Чи можливі (й ефективні) гендерно нейтральні в’язниці? Чи краще робити окремі тюрми (або блоки) для трансгендерних і небінарних осіб заради безпеки і їх, і інших ув’язнених? Чи є впроваджені в життя приклади і готові рішення? Аналіз ситуації свідчить, що ідеальне рішення ще не знайдено, проте існують спроби, які заслуговують на увагу.

Трансгендерні люди у в’язницях наражаються на велику небезпеку. Є численні свідчення, що трансгендерних чоловіків та інших небінарних людей принижують у жіночих тюрмах, а трансгендерних жінок ґвалтують у чоловічих. Чи відбивається ця реальність у публічних дебатах? Наскільки часті загрози для цисгендерних жінок з боку трансжінок при розміщенні в одній в’язниці? У статті — факти і статистика.

У гендерно-бінарному суспільстві поділ туалетів і роздягалень на «Ч» і «Ж» здавався логічним і не обговорювався. А донедавна у США і поділ на вбиральні для «білих» і «кольорових» уважався «нормальним». Потреби трансгендерних і небінарних людей ставлять під сумнів звичні поділи. Чи взагалі обов’язково організовувати туалети за гендером? Можливо, за типом (з/без пісуарів, зі сповивальним столиком тощо) буде зручніше?

Злочинці, які маскуються під трансгендерних жінок, щоб проникати в жіночі простори заради насилля, — колективний страх, який нині активно обговорюють. Та яка ж реальність насправді? Скільки було інцидентів за участи трансжінок і тих, хто вдає трансжінок? Чи безпечно самим трансгендерним людям користуватися гендерно-сегрегованими туалетами? Чому це питання спричинило справжні «туалетні війни»?

Яка ситуація з правами трансгендерних людей в Україні?

Про що і для кого рух за права трансгендерних людей.