Освіта

Олена Масалітіна вже багато років працює над упровадженням принципів гендерної рівности в українську освіту всіх рівнів. Як це робиться і який є прогрес?

Як розуміє сексизм освітянська спільнота.

Як студентство розуміє сексизм та які бачить шляхи протидії?

Чи є в українських школах сексуальна освіта та які ідеї вона транслює?

«Замість того щоб кидати виклик усталеним дискримінаційним гендерним нормам і практикам, шкільна освіта в багатьох суспільствах зміцнює гендерні стереотипи та підтримує патріархальний порядок суспільства, що виражається через відтворення жіночої/чоловічої ієрархії підпорядкування/домінування» – коли я навчалася у 8 класі української загальноосвітньої школи, ця дуже загальна фраза цілком реалістично втілилася для мене в темі «Протидія сексуальному насильству» з предмета «Основи здоров’я».

Питання навчання дівчат — одне з дискусійних у ромських громадах. Це дуже чутлива тема, оскільки серед ромського населення є і прогресивні батьки, які бажають, щоб їхні доньки навчалися у закладах вищої освіти та будували кар’єру, і такі, хто дотримується «традиційних» міркувань про те, що дівчина — це потенційна дружина та мати. Про булінг у закладах освіти, матеріальні проблеми, випадки ранньої вагітності, — у цій статті.

Це видання є узагальненим результатом організації двох виставок, які відбулися у Педагогічному музеї України: «Педагогині» (2018) та «Жіночі обличчя в науці» (2019).

У 16 світ змінюється — дитинство закінчується. Як знайти себе в дорослому світі? Яку професію обрати, з ким товаришувати, як пізнавати свою сексуальність? Є знання, які допомагають робити перші самостійні вибори. Знання про гендер — одне з них. Ми стаємо не просто людьми, а чоловіками й жінками, і суспільство нав’язує безліч стереотипів про це. Цей текст допоможе розібратися, чого хочеш саме ти.

Що наповнює освітній процес? Терміни, формули, факти чи гендерні стереотипи? Чого навчають у школах і вишах — літератури й математики чи того, якими мають бути «правильні» чоловіки й жінки? «Прихований навчальний план» закладів усіх рівнів ще з радянських часів ґрунтується на статево-рольовому підході. За тридцять років незалежности України ситуація поволі змінюється. Про розвиток гендерно-чутливого підходу, досягнення, виклики і перспективи — у цій статті.

Чи є дискримінація в освіті? На перший погляд, наче немає — обидві статі мають рівний доступ до навчання. Та якщо придивитися, починається: ось уже й археологія не жіноча справа, а увага до жіночої історії в студентському есе може спричинити конфлікт з викладачем та заниження оцінки. Чи може бути інакше? Має бути інакше!