2103 
Якби ми випадково зазирнули в офіс великої юридичної фірми в суботу ввечері, то побачили б, як Ольга відриває табличку з написом «адвокатка» з дверей свого кабінету. Табличку знищено разом із дорогим французьким манікюром.
У коментарях оголошується лінгвістичний батл. Прохання відійти від моніторів людям зі слабкими нервами, чоловікам і дітям. Зараз буде черговий текст про фемінітиви, виживуть лише найсильніші і пілотеси з аналітикинями. Поїхали!
Хто така Оля? Оля — успішна юристка. Юрист, як сказала б вона сама. Розумна людина і, може, навіть феміністка. Чому «може, навіть феміністка» Ольга здерла табличку зі своєю посадою з дверей кабінету? Бо, по-перше, вона вважає, що фемінітиви підкреслюють її стать, а це «недоречно, коли йдеться про професійність». По-друге, Ольга вважає, що до широкого спектра прав жінок належить і право самій обирати, як називається твоя посада. Шановні пані й панове, увага, питання: що робити, коли жінка не хоче вживати фемінітиви для назви своєї посади?
Залишмо ненадовго Олю над уламками таблички і поговорімо про те, чому в мене сіпається око. Спойлер: відповідь безпосередньо пов’язано з причиною зіпсованого Олиного манікюру.
Коли я пишу пост і називаю свою аудиторію «глядачі» — тиша.
Коли я пишу пост і називаю свою аудиторію «глядачки»:
- не можна боротися за права жінок коштом прав чоловіків!
- ти штучно ексклюзуєш частину своїх підписників!
- тобто якщо я мужчина, мені не можна дивитися ваш канал?
Знову пишеш «глядачі». Тиша.
А тепер дивіться. Бувають випадки, коли складно говорити про обидві статі в множині. От повірте, бувають. Коли бракує місця для тексту в сторіс. Коли хочеться динаміки й ритму. Коли йде довгий перелік професій. Мова — це не мінне поле, де ти підірвешся при першій-ліпшій спробі експериментувати. Мова — це простір для маневру, в якому діють визначені правила, але є багато опцій для вибору. Тому я дозволяю собі іноді писати не «глядачі й глядачки», а одним словом чоловічого або жіночого роду. Для чого я це розповідаю? Або навіть не так. Для КОГО я це розповідаю? Для Олі й решти людей, які вважають, що чоловічий рід уживається як загальний за замовчуванням. Уважати, що слово «юрист» нейтральне і не підкреслює стать, а «юристка» недоречно підкреслює стать, — це ставлення до чоловічого роду як до загального й основного.
А хіба насправді чоловічий рід не базовий за замовчуванням? Щоб знайти відповідь на це питання, вам не потрібні словник чи підручник, навіть збірник наукових статей з лінгвістики не знадобиться. Просто відкрийте календар. Бачите там рік, що належить до ХІХ століття? Ні? Тоді чоловічий рід не основний.
Людство розвивається. Придумало каналізацію замість ходити у відро, вакцини замість вмирати від кору, фемінізм замість стулити рота і йти на кухню, доки чоловіки вирішують серйозні справи. Давайте не кричати «зрада», коли для загального звертання вживають слово жіночого роду. «Шановні студентки» в аудиторії, де є хлопці, наприклад. Я не кажу, що так треба робити завжди. Я кажу, що всю свою історію людство жило в умовах, коли жіноче означало неважливе. Від «ти шо, баба?» до «жіноча машина» і «жіночий роман» самі розумієте, в якому контексті. Тому легітимізувати «жіноче» через мову — це абсолютно нормальний людяний інструмент. Бодай для того щоб зберегти Олині нерви й манікюр у боротьбі з табличкою, яка, на її думку, недоречно підкреслює стать.
Якщо ви випадково зазирнете в офіс великої юридичної компанії ввечері і побачите, як Оля зриває табличку, ідіть повз і не влаштовуйте біля її кабінету одиночний пікет. Олині правнучки уявлення не матимуть, як це — боротися за фемінітиви. А погляди своєї бабусі вважатимуть архаїчним лінгвістичним дивацтвом. Бо час — найкращий автор табличок на дверях кабінетів.
