11 грудня, 2018

Олена Малахова: Чоловіки є групою, яка володіє привілеями і не хоче від них відмовлятися

1 лютого 2018
Олена Малахова – програмна директорка “EdCamp в Україні”, радниця міністерки освіти та науки України, кандидатка філологічних наук. Впродовж останніх років вона разом з командою активно працює над антидискримінаційною експертизою шкільних підручників.

Олена Малахова: Чоловіки є групою, яка володіє привілеями і не хоче від них відмовлятися

Читайте також:

50% поцікавилися в Олени Малахової, чи заохочують сучасні шкільні підручники іти жінок в політику: 

– На жаль, наявні підручники не заохочують жінок бути в політиці ні в якій мірі. Вже третій рік здійснюється антидискримінаційна експертиза проектів шкільних підручників, до того, як держава витратить гроші на їх друк.

На підставі цього кілька річного аналізу ми можемо стверджувати, що жінки представлені в дуже стереотипних ролях. Дівчаток протягом навчання в школі підручники заохочують до побутово-обслуговуючої діяльності, при чому хлопчиків до цього не заохочують. Наголошується, що турбота про близьких та підтримання чистоти – це суто завдання дівчат.

Це я говорю зараз про всі абсолютно підручники. Починаючи від української мови, закінчуючи алгеброю, геометрією і хімією. Ми фіксуємо випадки як прямої, так і прихованої дискримінації. Де це криється? По-перше, в самих текстах. Навіть якщо це завдання з української мови і треба проаналізувати підмет і присудок. То там підібрані такі мовні одиниці, які просочені цими стереотипами. По-друге, якщо ми говоримо про тексти, показовим є підручники з історії, де взагалі замовчується внесок жінок.

Скажімо, підручник для 9-го класу з історії пише про княжну Анну лише як про доньку Ярослава Мудрого, не згадуючи, що вона ще й руська княжна, і королева Франції. Навіть коли є приклади видатних жінок чи то в політичній діяльності, чи то в науці, або ж їхній вплив на перебіг історичних подій, на жаль, підручники замало про це говорять.

В ще одному великому фрагменті криється націлювання в основному на обслуговуючо-побутову діяльність і де немає прикладів, які б спонукали чи заохочували дівчат іти на лідерські позиції – це ілюстрації. Чи то фотографії, чи то створені художни(ця)ками малюнки, там так само дівчатка зображуються сегреговано. І ще один показовий момент. Нам потрапив до рук підручник з математики для 5-го класу, то нам не вдалося знайти там жодної задачі, де хлопчики і дівчатка взаємодіяли б разом.

Це реальна історія, це реальний приклад підручника, який перебуває в обігу в школах. І якщо це хлопчики, то вони якраз націлені на здобутки, на перемоги, на подорожі, на підкорення світу, на наукові звершення. На жаль, дівчат підручники заохочують не до звершень і саморозвитку, а переважно до ліплення вареників, чищення картоплі і прибирання.

Власне, ми зараз працюємо над тим, щоб виправити ситуацію. Вже були проведені тренінги для авторських колективів, для видавництв і створені певні рекомендації.

– Як відбувається процес експертизи? Якщо дискримінацію виявлено, ви  завертаєте підручники на доопрацювання?

– Коли ми проаналізували підручники, то написали експертні висновки, де визначили що не так, пояснили чому це не так, чому це суперечить державній гендерній політиці і міжнародному українському законодавству в цій сфері, і надали рекомендації як це можна виправити. Це все співпраця Міністерства освіти та науки, Інституту модернізації змісту освіти, а також двох громадських організацій: “EdCamp Україна” і “Крона”. Експертиза мала дорадчий голос. Ми давали рекомендації, але видавництва самі вирішували чи дослухатися до них.

Проаналізувавши підручники, які були надруковані і які потрапили до школи, ми побачили, що 14% видавництв повністю врахували рекомендації експертизи. Була ще частина видавництв, які з нами зв’язувались і говорили, що їм все зрозуміло, але через дуже стислі терміни і сам технологічний процес виготовлення підручників, не давали змоги внести ці правки, навіть якщо видавництва хотіли це зробити.

Цього року стартує нова експертиза для підручників і от в цьому положенні, яке вже стосується саме 5-го та 10-го класу, норма говорить, що “жоден підручник не буде надрукований за державні гроші, якщо антидискримінаційна експертиза виявить там будь-які випадки дискримінації”.

Це була навіть не наша ініціатива, ми були згодні продовжити нашу дорадчу функцію, бо розуміли, що так швидко такі зміни важко зробити. Не зовсім справедливо вимагати від видавництв робити щось, до чого вони ще не готові, або чого вони ще не знають.

Ми проводимо паралельно навчання для видавництв, авторських колективів. Від 2017-го року відбулися триденні тренінги, на яких були присутні 45 осіб із різних видавництв. Якщо на початку вони були дуже роздратовані, то на кінець тренінгу підходили, обіймали нас і говорили нам: “Дякуємо! як ми раніше цього не бачили, не розуміли!” 

– Поняття “гендер” і “традиційні сімейні цінності” – як грамотно балансувати їх у шкільних підручниках, щоб потім не виникало конфліктів на рівні школи і батьків?

Для того, щоб правильно відобразити, я би запропонувала спочатку розібратися із значенням слів. Це найперше, що треба зробити. Питання перше. Що таке “традиційні”? Питання друге. Що таке “сімейні цінності”? Ну і питання третє. В чому полягає “гендер” і “гендерна рівність”?

Коли ми говоримо про традиції, та про традиції українського народу зокрема, то треба бути дуже обережними і розуміти, що не всі традиції варто зберігати. Ну, скажімо, “прекрасна” традиція українського народу – обряд комора. Якщо хто не знає, то раджу прочитати.

Я би підходила тут дуже виважено і обережно, і спочатку б аналізувала наскільки та чи інша традиція, яка в певний історичний період була властива українському народові, вписується в сьогоднішнє наше життя в ХХІ столітті. І наскільки ми хочемо це передавати нашим дітям.

Щодо словосполучення “сімейні цінності”, я не бачу в ньому нічого поганого. Сім’я, родина, сімейні цінності – це прекрасно. Постає лише питання, що хто вкладає в це поняття. Бо дуже часто, на жаль, до поняттям “сімейні цінності” люди привішують ціле гроно стереотипів і говорять про те, що, наприклад, місце жінки виключно на кухні, або що їй не потрібне навчання, не потрібні лідерські позиції, не потрібно просуватися по кар’єрі або ще гірше: ставлять жінку перед жорстким вибором. Тобто, або ти обираєш кар’єру і відмовляєшся від сім’ї, або ти обираєш сім’ю і мусиш відмовитися від кар’єри. Чомусь перед чоловіками суспільство не ставить в таку позицію вибору.

Я бачу протиріччя між гендерною рівністю і стереотипами, які мали місце у XVII-XIX столітті і яким немає місця у ХХІ столітті, коли люди зрозуміли що рабство, приниження, експлуатація це погано.

То що ж тоді таке гендер? Якщо трохи спростити сучасне визначення терміну, то гендер – це соціокультурне явище, певний набір – рис, якостей, дій, прагнень та вподобань тощо – якого суспільство очікує від людини, залежно від того, жінка це чи чоловік. Оточення наполягає, щоб залежно від статі люди поводилися певним чином, мали певний зовнішній вигляд, певні так звані “жіночі” і “чоловічі” заняття, звички, бажання. вважає притаманним або тим, що повинно бути притаманним жінці або чоловікові.

І тут важливо розводити поняття статі і гендеру, говорити про індивідуальність кожної людини, адже не залежно від статі – хтось любить готувати, а хтось ні, комусь подобаються і їм під силу керувати людьми, а хтось більше любить виконувати конкретні завдання з обмеженою відповідальністю. Власне, говорячи про гендерну рівність, ми якраз говоримо про те, що кожна людина в ХХІ столітті, в Україні, яка називає себе демократичною, повинна розвиватися залежно від її особистісних вмінь, задатків, талантів, бажань, прагнень і т.д., а не вибудовувати своє життя під тиском стереотипів.

Тому коли ми йдемо бездумно за тими гендерними стереотипами, які сформовані впродовж століть патріархату, ми нашим дітям відбираємо половину можливостей. Нав’язуючи певні стереотипні види діяльності хлопчикам і дівчаткам, ми позбавляємо їх можливості відкрити повністю свою особистість, свої таланти і досягти успіху в житті, бути конкурентними на ринку праці.

– Законодавці послідовно змінювали слово “гендер” у законі про домашнє насильство. З чим це пов’язано, на Вашу думку? Чи пов’язано це з їхньою освітою?

– Ви знаєте, я би повірила в дві абсолютно різні причини. Однією з причин може бути те, що хтось не до кінця розібралися в темі і мають певний острах, оскільки часто слово “гендер” пов’язують передусім і/або виключно з ЛГБТ.  Безумовно, це пов’язані поняття. І гендерної теорії не може бути без фемінізму, без уваги до різних груп, які є меншинами, але не можна ставити знак рівності, бо поняття гендеру є значно ширшим, у тому числі воно зачіпає і питання про те, яка шкода від патріархату і жінкам, і чоловікам – передусім тим, які сьогодні все далі менше вписуються у сформовані в минулих століттях стереотипи.

Також я повірю в протилежну причину. Причина, коли люди, які приймають рішення, чудово знають що таке гендер, гарно розбираються в цьому, і прекрасно усвідомлюють, що чоловіки є групою у суспільстві, яка володіє привілеями і не хоче від них відмовлятися.

Тому я не виключаю навіть такої причини.

– Гендерно-орієнтована освіта – чи проблема лише у підручниках чи й в учителях?

– Звичайно, справа не тільки у підручниках. Тут я так скажу: можна дати прекрасний підручник, в якому немає ніякої дискримінації і вчитель чи вчителька, у яких світогляд стереотипний, придумають як ці стереотипи дітям “навісити”. Можна дати підручник у якому є випадки дискримінації педагогу, який мислить сучасно, і ця людина знайде як критично прокоментувати випадки дискримінації для того, щоб дитина зрозуміла в чому полягає стереотип. Тому, звичайно ж, справа, і в підручниках, і в педагогах.

Ми з педагогами теж багато працюємо. Наприклад, в липні цього року буде вже 4-та національна НЕконференція EdCamp Ukraine. Щороку на цю подію з’їжджаються 500 тисяч шкільних педагогів з усієї України і це проактивні люди. Вони налаштовані на зміни, дивляться у майбутнє і хочуть підготувати дітей до того світу, в якому вони житимуть завтра, а не за зразком ХІХ-го століття. І щоразу на цих заходах у нас є ціла гендерна паралель, де ми говоримо про антидискримінацію, про гендер, пояснюємо їм все це. Вода камінь точить, як то кажуть.

Першоджерело: http://50vidsotkiv.org.ua/olena-malahova-choloviki-ye-grupoyu-yaka-volodiye-privileyami-i-ne-hoche-vid-nih-vidmovlyatisya/

1 лютого 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Філософині: хоробрі та розумні
Філософія є мистецтвом мислення. Для неї важливими є інтелектуальні та творчі здібності людини, а не її стать. Чому ж ми знаємо переважно про філософів, та майже нічого про філософинь? За чотири роки навчання на філософському факультеті в Україні я не пам’ятаю жодного разу, коли нам задали б прочитати текст, написаний жінкою. Нам розповідали про декілька постатей, серед яких Ганна Арендт, Елоїза, Елізабет Енском та ще дві-три людини, але навіть на семінарських заняттях ми не знайомилися з їхніми роботами. Положення жінок у суспільстві тривалий час не дозволяло отримати відповідну освіту та застосувати її, присвятивши життя філософії. Тим не менш, деяким це вдавалося попри усі перепони на їхньому шляху. Що ж заважає вивчати їхній доробок зараз? Я хочу компенсувати недоліки системи освіти (та попереднього дискримінативного суспільного устрою людства) та розповідатиму у своїх текстах про цих хоробрих та розумних жінок.
Виклики гендерної освіти та досліджень: між академією та активізмом
18 травня на факультеті соціології КНУ відбувся круглий стіл «Виклики гендерної освіти та досліджень: між академією та активізмом». Виступи експерток були присвячені становленню гендерної освіти в Україні, її зв’язку з жіночим та квір-рухом, а також особливостям спротиву гендерному дискурсу в українській науковій і ненауковій спільноті.
Бути ЛГБТ-френдлі: і словом, і ділом
Як бути ЛГБТ-френдлі? Як словом і ділом допомагати друзям, знайомим, співробітникам і колегам, котрі гомосексуальні або трансгендери? Зрештою, як зробити українське суспільство толерантнішим і доброзичливішим до різних людей? Психологиня Марта Приріз розповідає про можливі кроки та описує типові ситуації.