НОВЕ У БІБЛІОТЕЦІ

Поради від Олени Масалітіної (Малахової) щодо того, як почати використовувати фемінітиви. 

Як це — бути жінкою сьогодні? Ця гра — це інструмент перевтілення в одну з восьми унікальних героїнь.Усі вони мають магічні суперсили, але потрапляють в ситуації з реального життя, борються за рівні права і будуть своє щастя. Для цього їм доводиться долати упередження, несправедливість й інші перепони на шляху до успіху. Допоможи своїй супергероїні досягти її цілей! Пограємо?

У 2019 році світовий гендерний розрив склав 68,6 % (інакше кажучи, до повної рівности жінок і чоловіків бракує ще 31,4 %). Індивідуальний рейтинг країн щороку презентують на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Порівняно з попереднім роком Україна покращила свої позиції і наразі посідає 59 місце серед 153 країн. Динаміка нашої країни постійна, позитивна, але повільна. Ми впевнено тримаємося десь «посередині» списку: для досягнення 100 % гендерної рівности нам не вистачає 27,8 % (для порівняння: лідеру, Ісландії, не вистачає 12,3 %). Та чи варто довіряти рейтингу, у якому Україна міститься між Гондурасом і Хорватією? Які ще існують індекси гендерної рівности і чи збігаються в них лідери й аутсайдери? Про спосіб обрахунку рівности, виклики глобального людського розвитку та висновки для України розповідає докторка економічних наук Любов Жарова.

За останні 5-10 років в Україні активно розвинувся та продовжує розвиватися феміністичний рух. У різних містах щороку проходять марші, освітні акції, зустрічі зацікавлених осіб, культурні події, присвяченіфеміністській тематиці, видаються книги. Але чи знаходять усі ці зусилля окремих жінок відгук у суспільстві?

На момент написання цього тексту слово ґендер стало широко вживаним в українському суспільному дискурсі, а ґендерна політика ось уже понад п’ять років є державною справою. Десь за двадцять років у країні відбулися не лише запровадження й узвичаєння нового англомовного терміна, але й дивовижний рух його смислів і значень. У цьому тексті я маю на меті не описати в деталях цей захопливий процес, а простежити саме методологічні трансформації ґендерної теорії на українських теренах у їхньому співвіднесенні з аналогічними процесами на Заході. 

Кому це раптом заманулося знов витягати насвіт дискусію про матріархальність української культури (суспільства, сім’ї, ментальности і всього трибу життя)?! У справі про український матріархат вирок винесено давно, він остаточний і оскарженню не підлягає, бо ж загальновідомо: українцями завжди верходили жінки! То хто це тут наважився поставити під сумнів нашу чи не єдину національну гордість і неспростовний доказ одвічної демократичности українського люду?!

У статті дослідниці роглядають, як гендерний дисбаланс українського суспільства відображається на матеріальному становищі матерів. З метою дослідити економічні та побутові умови життя жінок, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною, авторки провели опитування 95 жінок. Пропонуємо ознайомитись з результатами опитування. 

29-30 жовтня в Женеві відбулася Регіональна європейська зустріч «Пекін+25», організована Європейською економічною комісією та ООН Жінки. Учасники зустрічі мали проаналізувати, яким чином в регіоні втілювалися рекомендації Четвертої Всесвітньої конференції ООН зі становища жінок і чого вдалося досягти у забезпеченні рівних прав жінок і чоловіків за час після її проведення. Про женевську подію та питання, які обговорювалися на ній, розмовляємо із заступницею керівника урядової делегації України, Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики Катериною Левченко.

Сьогодні час згадати та вшанувати українок, чий внесок в державотворення був вирішальним. В свідомості багатьох людей досі превалює стереотип, що шлях України до незалежності долався лише чоловіками, а жінкам відводиться в кращому випадку роль «берегинь» та безмовних «соратниць», які надихали своїх мужніх супутників на боротьбу. Насправді все зовсім не так! Ця виставка розповідає про жінок, що своїми зусиллями й працею розбудовували Україну!

The purpose of this collection is to make it easier for academic scholars as well as other interested readers to access knowledge about Ukrainian gender issues in English. Considering that basically all political and social spheres in Ukraine are intertwined with gender issues, I have found it necessary to limit this collection to research that has gender as its primary focus. Publications that address Ukrainians living outside of Ukraine are not included, nor are historical publications, unless they link directly to present-time issues. I have sought to divide the publications into themes, hence covering gender inequality in labour market participation, political power, family relations, gender-based violence, cultural understandings of feminism, femininity and masculinity, LGBT-issues and activism. To grasp the relative level of gender equality in Ukraine, wide-reaching cross-national reports are included. Within each theme, the content of the publications and their most important findings are briefly described. The publications are selected to give a broad picture of current debates and issues in Ukraine, and in many cases the summaries barely scratch the surface of highly complex issues. However, it is my hope that the multiplicity of aspects included in the collection will serve as inspiration for further reading and future research.