НОВЕ У БІБЛІОТЕЦІ

Гумор може не тільки руйнувати стереотипи, а й підживлювати їх, укорінювати в суспільній свідомості. А як щодо офіційного радянського гумору? Чи вдалося сатирикам Радянської України створити образ емансипованої жінки, яка нарівні з чоловіком б’є рекорди на виробництві і є соціально активною? Чи, навпаки, гумористи відтворили патріархальність суспільства «розвинутого соціалізму» та гендерні стереотипи, які в ньому існували? Відповіді на ці питання — далі в статті.

Дане видання ставить за мету допомогти тим, хто постраждав від сексуального та гендерно-обумовленого насильства під час збройного конфлікту на Донбасі. У посібнику зібрано інформацію, що дає відповіді на запитання: що таке сексуальне та гендерно-обумовлене насильство, які форми та наслідки воно має, а також які існують способи подолання таких наслідків.

Офіцерка Ордена Британської імперії, борчиня за права людини, у «Невидимих жінках» авторка викриває гендерну нерівність там, де її, здавалося б, годі й шукати: на клавішах фортепіано, у програмах розпізнавання голосу, у клінічних випробуваннях лікарських засобів…

Ця книжка допоможе знайти відповіді на найпоширеніші запитання, які виникають перед відповідальними батьками: як провести час із дитиною максимально корисно, як чути й розуміти її проблеми, допомогти у школі, дбати про здоров’я й безпеку, як "підсадити" дітей на книжки, а також як самим лишатися спокійними у вирі постійних переживань і страхів, батьківських чатів, підліткових бунтів та прагнень бути суперсучасними батьками.

Згадаймо історію Мічиганського жіночого музичного фестивалю для жінок, народжених жінками, як особливо показову й повчальну. Події, пов’язані з цим фестивалем, зіграли не останню роль у загостренні конфлікту між трансексклюзивними феміністками і трансгендерними активістками та посприяли виведенню його з площини теоретичних дебатів на рівень практичного протистояння.

Видатні українки XX століття часто лишаються непомітними. Про долю деяких жінок цієї книжки хтось, можливо, почує вперше, однак їхню роль в українській історії не варто применшувати. Це лікарки, вчительки, учасниці національно-визвольного руху, політув’язнені, журналістки, культурні діячки Без них — сильних, активних, відданих — сторінки нашого роду були б зовсім інакшими.

У країнах Заходу змішані лікарняні палати поширилися задовго до суперечок про трансгендерність, тому ця тема майже не порушується в публічних дебатах. Та це не означає, що насправді все добре. У США до 27 % транслюдей отримували відмову в наданні медичної допомоги, а 70 % стикалися з дискримінацією або іншими проблемами у сфері охорони здоров’я. У Пакистані трансактивістка померла, поки лікарі вирішували, у яке відділення її покласти.

Чи виникають загрози безпеці цисгендерних жінок у притулках (як ті, що траплялися у в’язницях) від транслюдей? Окремі такі інциденти зафіксовано. З іншого боку, трансгендерні чоловіки й жінки часто взагалі не отримують допомоги через трансексклюзивну політику притулків. Чи є вихід із цієї ситуації, які можливі рішення й позитивні приклади вже знайдено?

Чи можливі (й ефективні) гендерно нейтральні в’язниці? Чи краще робити окремі тюрми (або блоки) для трансгендерних і небінарних осіб заради безпеки і їх, і інших ув’язнених? Чи є впроваджені в життя приклади і готові рішення? Аналіз ситуації свідчить, що ідеальне рішення ще не знайдено, проте існують спроби, які заслуговують на увагу.Чи можливі (й ефективні) гендерно нейтральні в’язниці? Чи краще робити окремі тюрми (або блоки) для трансгендерних і небінарних осіб заради безпеки і їх, і інших ув’язнених? Чи є впроваджені в життя приклади і готові рішення? Аналіз ситуації свідчить, що ідеальне рішення ще не знайдено, проте існують спроби, які заслуговують на увагу.

Пандемія поглибила проблеми з правами людини в Україні та світі. Особливо постраждали вразливі групи. Через карантин і ґендерну нерівність ромські жінки опинилися без роботи й засобів до існування, доступу до освіти, якісних медичних послуг. З безліччю домашніх обов’язків, а деколи й у чотирьох стінах із аб’юзером.