18 вересня, 2021

Кровна помста

13 липня 2021
Поширити в Telegram
127
Емма Антонюк

Популяризаторка читання, страшний сон противників фемінітивів.

Найбільший хейт у соцмережах до мене прилетів після сюжету про менструацію. Я знімала репортаж для новин про виставку листівок, присвячену жіночому здоров’ю. Організатори хотіли, щоб тема менструації не викликала огиди чи сорому. «Хіба вона викликає?» — подумала я. Після ефіру мій месенджер став прямим доказом безглуздости цих сумнівів. Кров з очей! Далі буде ще більше «кривавих» метафор — наберіться терпіння і любови до людства, з кожним абзацом ви потребуватимете їх ще більше.

Виставка проходила у великому столичному торговельному центрі. Ведуча в білосніжному (якому ж іще!) костюмі говорила в мікрофон про менструацію. «Зніми обличчя охоронців», — казала я операторові. Вони так кривилися, ніби тампон проковтнули, — страшно глянути.

Ведуча в білосніжному костюмі озвучувала статистику ЮНІСЕФ, від якої у мене серце кров’ю обливалося: кожна друга дівчина стикалася з насмішками через менструацію, 15 % школярок переживали глузування через плями крові на одязі, а кожна четверта дівчинка соромиться купувати засоби гігієни на людях. «Якщо це не достатньо вагома причина говорити вголос про менструацію, то якого приводу нам іще треба?» — подумала я, не здогадуючись, що після ефіру словосполучення «кровна помста» заграє для мене новими барвами. Ні, я серйозно, новими барвами. Зараз поясню.

Чи здогадаєтеся ви, яку претензію найчастіше висловлювали глядачі й глядачки, яких обурила інформація про менструацію в ефірі? Із сотень гнівних повідомлень більшість були приблизно одного змісту: «якщо місячні — це не бридко, чому не пишатися процесом дефекації і не говорити в ефірі про лайно?» Отакої. Асоціативного ряду «менструація — дефекація» було так багато, що я жахнулася. Виявляється, люди справді ототожнюють ці процеси, виправдовуючи в такий спосіб стигматизацію й огиду від розмов про жіночий цикл. У моїх соцмережах почався кривавий пронос.

Тут я хочу трохи зупинитися і перепросити в читачок. Я знаю, ви можете відчувати огиду і навіть бажання припинити читати через багато згадок про фізіологічні процеси в цьому тексті. Я вас дуже прошу про дві речі. Подивіться на цю ситуацію через лінзу іронії, бо це щось незбагненно абсурдне. Друге прохання — повірте, для мене це не просто черговий блог, а терапевтична розмова. Бо в мене ПМС.

Жартую. Бо я — та сама дівчинка, яка «протекла» на уроці фізики, і це був найпринизливіший досвід у моєму житті. ЮНІСЕФ і ведуча в білосніжному костюмі кажуть, що такі дівчатка є в кожній українській школі. І я хочу кричати від люті, бо це ідіотська несправедливість, яку здорове суспільство просто мусить виправити!

Тож розберімося з цією бісовою аналогією — «менструальна кров дорівнює лайно». За нею ховається ідея, що публічно говорити про місячні недоречно, що це псує апетит і викликає недокрів’я в чутливих слухачів-аристократів.

У попередніх текстах я вже казала, але дозвольте, будь ласка, повторитися: менструація — це плата жіночого тіла за можливість виношувати й народжувати нових людей. Ще раз. Можливість створювати нових людей. Нових людей!!! Немає менструацій — немає людства. Так працює біологія. Я можу народжувати, а можу бути чайлд-фрі. Та моє тіло влаштовано так, що кожного місяця до певного віку я однаково переживатиму менструацію. Звісно, ми можемо повісити на цю особливість жіночого організму якийсь смердючий ярлик огиди й сорому, але кому від цього полегшає? Чиє життя стане простішим? Життя, яке було б неможливим, якби половина людства не терпіла дискомфортний і болючий досвід. Досвід, який стільки дівчат боїться навіть назвати вголос, сором’язливо маскуючи словосполученням «ці дні».

Погодьмося з очевидним: доступ до ресурсів і влади в усьому світі зосереджено переважно в руках чоловіків. Жінки століттями були радше обслугою і прикрасою, ніж центром ухвалення рішень. Тому, звичайно, такий жіночий досвід як менструація ніколи не було включено до серйозної повістки. Просто тому, що повістку складають ті, у кого менструації ніколи не було.

В адекватному світі тампони і прокладки мали би бути безкоштовними, як туалетний папір, у кожному туалеті старшої школи. Продаватися в автоматах, як серветки чи вода. Засоби гігієни мали б не оподатковуватися і бути доступними в громадських місцях. Тому що половина людства щомісяця переживає такий тілесний атракціон, і розвинуте суспільство мало б скоригувати своє ставлення до її комфорту. Натомість ми досі маємо інфантильну реакцію «фу-фу-фу» навіть від самих жінок.

Я — феміністка, а отже, ставлюся до жіноцтва з позицій любови й поваги. Мені важливо, щоб жіноче (а отже, й моє) життя було комфортнішим. Коли мені затикають рот на слові «менструація», я кричатиму його голосніше. Бо це процес, через який проходить моє тіло щомісяця, щоб бути плідним. Коли чоловіки почнуть виношувати в прямій кишці чотирикілограмових карапузів і випускати їх через свій анус, тоді я присягаюся з уважністю і співчуттям розглянути кожну асоціацію «менструація — дефекація» і не псувати вам апетит. Та доки йдеться про винятково жіночий досвід, який стигматизується і потребує уваги, нехай хейтери запхають свої аналогії туди, де немає матки, зате є їхня цінна сексистська думка.

Дякую за увагу. З вами була авторка тексту «Чому феміністки такі агресивні» Емма Антонюк. У наступних колонках читайте, чому в сексистів немає почуття гумору та як толерувати жарти про менструацію під час другого дня циклу.

13 липня 2021
Поширити в Telegram
127
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Констеляція
Скажіть «фемінізм» без таргана в роті!
«Я хочу бути дівчачою дівчинкою, бо я жінка від природи». Та при цьому взяла кредит, будую бізнес і забезпечую родину. Знайома ситуація, коли реальність і її опис відрізняються? А винуватими виявляються... феміністки.
ПМС і рівність
Славнозвісне ПМС — всього-на-всього зміна гормонального фону. Коливання гормонального фону відбуваються і в тілі чоловіка, коли він злякається або розізлиться. Тоді чому саме жінкам перепадає стільки недовіри за «гормони» (особливо якщо вони претендують на впливові посади)? І чи справді жінки під час ПМС не здатні бути холоднокровними і рішучими?
День, коли слова поламалися
Байдуже, яка на ній була спідниця, — в насильстві винен лише агресор. Цей простий факт ніяк не зрозуміють носії культури зґвалтування, й інколи здається, що самі слова поламалися. Чи все-таки поламалась чиясь людяність?
Я тобі не квітка!
«Які у вас тут гарні хлопчики! Як квіточки!» — дивна реакція на колектив ресторану чи редакції, правда? Чому ж тоді нам здаються нормальними такі висловлювання про жінок?
Усі статті теми
Чи наші зусилля марні?
Феміністки перебувають у двох станах — «опускаються руки» і «треба засукати рукава». Лише відступивши на крок назад, можна побачити, скільки всього вже зроблено, яку потужну і світозмінну тенденцію створили жінки за останні двісті років.
Скандинавська «скляна стеля» і скандинавський парадокс
Попри багаторічні політики гендерної рівности, у сферах, де панує жорстка конкуренція, наприклад у топ-менеджменті, «скляна стеля» в скандинавських країнах зберігається. Мало того, кількість жінок на керівних позиціях менша, ніж в інших країнах, де гірше з дружніми до матерів і батьків політиками. Як так склалося і що з цим роблять уряди?
Норвегія: залучаючи чоловіків у «жіночі» професії
Щоб досягнути гендерної рівности, замало збільшити можливості жінок у «чоловічих» сферах бізнесу й влади. Традиційно «жіночі» освіта і догляд повинні залучити більше чоловіків. Норвегія вже має досвід такої соціальної гармонізації.