Дісней і «Простоквашино»: як мультики вчать дітей стереотипам

Мультфільми — неминуча частина життя кожної дитини. Важко підрахувати, скільки малят із самого малечку проводили час перед екраном, переглядаючи історії про Попелюшку, Колобка, Тома й Джеррі, поки їхні батьки поралися по дому чи працювали. Як і будь-яка візуалізація, на дитячий мозок мультики справляють негативний і позитивний ефекти. Плюсами мультфільмів уважають таке.

• Нові знання: навчальні мультики з фігурами, цифрами й кольорами, засновані на казках і міфах. Серед таких можна назвати український мультик «Це наше і це твоє», який розповідає про цікаві факти з української історії, природи й культури.
• Розвиток мозку: дитина вчиться стежити за сюжетом.
• Збагачення мови: нові слова від персонажів, можливо навіть підучити іншу мову.
• Зняття стресу.

Том і Джеррі

Мінуси від перегляду мультиків теж є.

• Насильство: наприклад, персонажі в «Том і Джеррі» часто б’ються або наражають на небезпеку без наслідків.
• Неслухняність: мультики на зразок «Маша і ведмідь» закликають дітей не слухатися дорослих.
• Проблеми із зором і вагою через малу рухливість й надто часту зміну яскравих картинок.
• Стереотипні рольові моделі[1].

Маша й ведмідь

На останньому хочу зосередитися докладніше. Діти часто ідолізують улюблених героїв і героїнь мультфільмів та імітують їх чи прагнуть бути на них схожими. Візьмімо для яскравости жіночі образи Діснея: Попелюшка, Аврора, Білосніжка були красивою картинкою для дівчат ще в 1990-х і так само нині. Дослідження, яке провела професорка Університету Бріґама Янґа (м. Прово, Юта, США) Сара М. Койн, показало, що такі образи впливають на дітей дошкільного віку і можуть прищепити їм потенційно небезпечні стереотипи[2]. Дівчата, які наслідували принцес, уважали, що вони не такі розумні, як хлопці, що вони мають бути охайнішими, а це зменшувало їхні можливості в грі та в контактах із новими предметами. Тим часом хлопці, знайомі з культурою принцес Діснея, активніше приходили на допомогу іншим. У довгостроковій перспективі негативні наслідки для дівчат не обмежуються стереотипами. Дослідження також показало, що дівчата з гіршим сприйняттям власного тіла й краси активніше «жили» у світі діснеївських принцес із плином часу, можливо, шукаючи в цьому «світі» зразки для наслідування, як бути красивою.

Принцеси Діснея

Інше дослідження науковиць Джулії Голден і Дженніфер Воллес Джейкобі з Коледжу Маунт-Голіок (м. Південний Гедлі, Массачусетс, США) охопило дівчаток у віці від 3-х до 5-ти років. Дослідниці стежили за дітьми під час різних ігор. На майданчиках дівчатка поводилися так само, як хлопчики, змішуючись із ними. Та щойно доходило до ігор з перевдяганням і з’являлися костюми діснеївських принцес, поведінка дітей дуже змінювалася[3]. Дівчата зосереджувалися винятково на зовнішності й атрибутах принцеси. Виняток у цьому ряду — Меріда, Покахонтас і Мулан, але кожна з них мусила боротися за своє право бути іншою — сильною і сміливою. Ідеалом становища жінки в першому й третьому мультиках показано заміжжя, яке формує у дівчат очікування від майбутнього життя.

Мулан

Мультики, на яких виросло не одне покоління радянських і пострадянських дітей, багато хто сприймає як еталон. Жіночі образи ідеалізуються, дівчата здебільшого наділяються якостями «товаришки» і «берегині». Особливість таких мультиків — неприйняття інакшости. Усі персонажі й персонажки, які не підпадають під стандарти поведінки, повинні або бути корисливими, як маленька розбійниця в «Сніговій королеві», або ж їх жорстоко карають, як у мультику «Маша більше не ледащо». В останньому за те, що дівчинка відмовилася допомагати, її руки й ноги почали виробляти казна-що і зрештою завели її в темний ліс (спойлер: усе закінчилося добре). У мультиках — екранізаціях казок жіночі образи взагалі показано як уніфіковані, без яскравих особистісних рис.

Кадр із радянського мультика про Машу

Головна ідея жіночих, та й чоловічих образів у радянських мультиках — не виділятися, бути як усі, і тільки тоді соціум тебе прийме. Якщо чоловікам ще дозволялося відступати від цього канону (як-от у «Пригодах капітана Врунгеля»), то жінкам — ні.

І що тепер? Сучасне мультиплікаційне поле українських дітлахів формують три типи анімацій. Я умовно ділю їх на три категорії: побутові, супергеройські та освітні.

В освітніх мультиках із гендерним складником зазвичай усе нормально: дівчата й хлопці однаково разом танцюють, повторюють цифри тощо. Є мультики з різними типами взаємодії та персонажами. При цьому вони однаково цікаві дітям обох статей. Серед таких «Вспиш» (США), «Дора-мандрівниця» (США) та «Фіксики» (Росія). Із вітчизняних мультиків до цієї категорії можна віднести «Ескімоску» — мультсеріал, орієнтований на дошкільну аудиторію. Щодня Ескімоска рибалить у маленькій бухті разом зі своїми друзями — Розумником, Громилом і домашнім улюбленцем Оленем. Щоразу вони знаходять якийсь новий таємничий предмет, який плаває у воді, і намагаються з’ясувати його призначення. Першу серію, наприклад, присвячено дзизі.

Дора-мандрівниця

Супергеройські. Сюди належать усі мультики, де команда чи головний герой допомагають усім, хто потрапить у халепу. Це найбільш стереотипізована категорія. Дівчаток у команді вбрано в рожеве, і вони переважно медсестри за професією («Робокар Полі» (Корея)). Хоча ці мультики теж реагують на запит соціуму до різноманітніших героїнь. У «Щенячому патрулі» (США) на початку була лише одна дівчинка — Скай, льотчиця в рожевому, а в наступних сезонах з’явилася Еверест. Її спеціалізація — допомагати в зимових погодних умовах, отож одягнено її відповідно. В українській культурі цю категорію представляє екранізація казки «Котигорошко та його друзі».

Котигорошко та його друзі

Побутові. Ці мультики зосереджено на звичайних дитячих проблемах і ситуаціях. Серед мультсеріалів слід виділити «Свинку Пеппу» (Велика Британія) та «Три коти» (Росія). Російський варіант — це адаптація. Стереотипні ролі в цьому мультсеріалі показано дуже добре, але є й альтернатива. Дівчинка-принцеса, багатий хлопчик, винахідник, котик темного кольору, дівчинка зі складним характером і троє головних героїв — два брати і сестра, які разом граються в піратів, у хатинці на дереві, прибирають чи роблять покупки в супермаркеті. Головна фішка мультсеріалу — мораль є в кожній серії.

Свинка Пеппа

Хочу згадати ще один російський мультик «Тіма Тома» — про друзів дівчинку-слоненятко і хлопчика-бегемота. Особливо цікава серія про їхню суперечку, хто сильніший — слони чи бегемоти: у змаганнях, які вони собі вигадують, немає послаблень через стать. Серед українських мультиків цього типу варто подивитися «Маленький великий пес» — про шлях, який хлопчик і собака пройшли, доки зустрілися одне з одним.

Тіма Тома

Що ж заважає мультиплікаторам створити мультики, де дівчата й хлопці разом долають перешкоди? Мені здається, суто їхні стереотипи. Проте майбутнє наступає: на екрани виходить мультфільм «Найсміливіший лицар» — про дівчинку, яка мріє стати лицарем, а виховують її два татусі[4]. На жаль, такі мультики поки що поодинокі. Однак за кілька років, сподіваюся, з’являться стрічки й серіали для дітей, у яких будуть матері — одиначки, космонавтки, лицарки, шахтарки, підводниці. Водночас чекаємо на мультиплікаційних хлопців — учителів і вихователів, домогосподарів, тих, хто разом захоплюється альпінізмом і бісероплетінням, та інші яскраві характери. Сучасний світ відкриває надможливості для дітей обох статей, і обмежувати їх — злочин. А старі стереотипні мультики варто дивитися і обговорювати: малеча має знати, що існують і такі варіанти життя.