Материнство й батьківство

На перший погляд навкруги повно майданчиків, секцій, шкіл і дитячих садків, та щойно виникне потреба чимось із цього скористатися, вимальовується зовсім інша картина. Що, як і скільки коштує — нагальні питання, які постають перед мамою і татом. Наскільки далеко від дому музична школа, чи є у ній місця? Чи безпечний дитячий майданчик у сусідньому дворі? У четвертому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?»  усе про позашкільні заклади для дітей, гуртки, секції, та різні форми дозвілля.

Освіта в Україні — безкоштовна. Чи так це насправді? Наскільки доступними є школи? У третьому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?» усе про шкільну освіту та витрати на неї.

Вартість утримання однієї дитини в дитсадку для держави — орієнтовно 16 000 грн на рік. А скільки грошей (та нервів) доведеться витратити батькам? Усе про ясла, дитсадки, та інші заклади для дітей, їхню офіційну та неофіційну вартість, а також доступність — у другому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?».

Коли з’являється дитина, то питання «Куди йдемо?» набирає трохи іншого значення. Якщо на перший погляд навкруги повно майданчиків, секцій, шкіл і дитячих садків, то щойно виникне потреба чимось із цього скористатися, вимальовується зовсім інша картина. Що, як і скільки коштує — нагальні питання, які постають перед мамою і татом. А скільки все це коштує насправді — не лише нам як батькам, а й нам як платникам податків? У першому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?» розбираємось з державною участю у догляді за дітьми.

Вагітність і догляд за дітьми — це важко, для когось просто на грані фізичних можливостей. Тому «подушка безпеки» у вигляді оплачуваної відпустки має бути універсальним правом. Наразі у кожній країні свої особливості «декрету». У цій сфері тісно перемішуються економічні й культурні чинники, а методи варіюють від чіткого державного регулювання до повної свободи ринку. Іноді ефективно спрацьовують протилежні підходи, іноді — жодні. Однак певний набір необхідних умов для щасливого безбідного батьківства і дитинства можна сформулювати. Яку політику в цьому плані проводить Україна і що нам варто запозичити зі світового досвіду — про це далі в статті.

Рецензія на книгу Чимаманда Нґозі Адічі «Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях».

«Годинничок-то цокає!» — чи не кожна жінка чула у своєму житті цю фразу. Однак яка вона, ця «критична» позначка годинника (якщо припустити, що вона таки існує)? Побутує думка, що наші прабабусі виходили заміж у 13–15 років, народжували рано й часто, проте реальність була іншою. У сучасної української жінки одна-дві дитини, а середній вік першого материнства змістився від 22 років у 1990-х до 25 років нині. У Західній Європі вперше народжують у 29 (в середньому). Тривалість життя невпинно зростає, тож імовірно, вік материнства теж «старішатиме». Що означають ці зміни і чому вони сталися?

Тисячі років зовнішній світ, хай там хто його представляв — «церква», «мас-медіа», «школа», «родичі», повсякчас намагається залізти в наш особистий простір, щоби підказати, пояснити, переконати. Здавалося б, надворі ХХІ століття, а нашим дітям досі нав’язують дивовижні стереотипи про те, чим повинні або не повинні займатися дівчата і хлопці, жінки і чоловіки. Чи наші діти страждатимуть від цього, як ми? Чи, може, навпаки — вони розширять світогляд і врешті-решт змінять цей світ? Залежить від нас, дорослих, від нашого вміння нівелювати руйнівний вплив стереотипів, від нашої підтримки.

Герой нашого часу — ідеальний татусь — своїми діями і прикладом забезпечує малечі щасливе дитинство. Сьогодні в Україні спостерігаємо поступову зміну соціальної ролі батька, відхід від стереотипу батька суто як «годувальника» родини. Він може помити дитину і заплести кіски, вислухати й підтримати. Це породжує чимало питань. Як бути хорошим — сучасним — батьком для своїх дітей? Як бути прикладом, яким діти могли би пишатися? Чи можна цього навчитися? У другій частині статті — про якості взірцевого тата, тато-школи, а також батьківство після розлучення.

Герой нашого часу — ідеальний татусь — своїми діями і прикладом забезпечує малечі щасливе дитинство. Сьогодні в Україні спостерігаємо поступову зміну соціальної ролі батька, відхід від стереотипу батька лише як «годувальника» родини. Він може помити дитину і заплести кіски, вислухати і підтримати. Це породжує чимало питань. Як бути хорошим — сучасним — батьком для своїх дітей? Як бути прикладом, яким діти могли би пишатися? Чи можна цьому навчитися? У першій частині статті — про ідеали батьківства в Україні сьогодні та в давнину, а також про те, чим відрізняються українські і закордонні тати.