18 жовтня, 2018

Активне батьківство з перших днів життя дитини

23 серпня 2018
Марта Приріз

Працює з підлітками і дорослими

У нашому суспільстві досі побутує думка, що вихованням дітей має займатися жінка. Та чи справді це так? Як впливає на розвиток дитини активне залучення не лише мами, а й тата? Психологиня Марта Приріз зібрала дослідження про батьківство і материнство, запитала у фахівчинь про роль батька і його активну позицію у вихованні доньки чи сина.

Читайте також:

У нашому суспільстві досі побутує стереотип: поки дитина маленька, нею повинна займатися мама. Аж коли підросте, тоді тато почне долучатися до процесу виховання. У цього є кілька наслідків.

  • Дитина не сприймає тата як значимого дорослого, якому можна довіряти.
  • Тато не знає, як встановити контакт з дитиною — з чого почати гру чи розмову.
  • Тато почувається стороннім у власній сім’ї, бо дружина знаходить спільну мову з дитиною, знає її улюблені забави, страви, вподобання, страхи і мрії, а він — ще ні.

Уявлення дитини про себе формують значимі для неї дорослі: батьки, бабусі і дідусі, вихователі в садку. Якщо вони помічають її старання і внесок, це мотивує розвиватися й досягати цілей. Наприклад, тато каже, що дитина добре грає у футбол; відповідно дитина ще більше старатиметься, щоб у майбутньому отримувати похвалу. Підтримка з боку батька допомагає виховати цілісну особистість, яка вміє проявляти емоції і дбати про інших. Завдяки піклуванню двох батьків дитина має ресурси для гармонійного розвитку.

Стратегії у вихованні дитини

Уже з трьох років дитині цікаво, як влаштовано її сім’Ю: що в ній прийнятно, за ким «останнє слово», хто ухвалює найважливіші рішення. Дитина багато й активно запитує, капризує. Прагне зрозуміти: що мама з татом готові їй вибачити, а що — ні. Пошук відповідей дає відчуття безпеки і захищеності.

Ще один важливий момент у вихованні дитини — допомога їй у формуванні її внутрішніх орієнтирів. Коли мама забороняє їсти морозиво восени, а тато його купує, дитина не розуміє, що правильно, як поводитися, хто з двох — тато чи мама — бажає їй добра.

«Коли чоловік і дружина — лідери, то з народженням дитини у них може з’явитися потреба демонстративно показувати свою важливість для сім’ї. У такому випадку страждають стосунки між ними і дитиною, — пояснює Альона Патарикіна, акушерка-гінекологиня перинатального центру в Києві. — Є батьки, які намагаються вирішити свої проблеми і втягують у це дитину. Завдяки поведінці батьків у дитини формується образ сім’ї і свого “я”, тому їм варто навчитися домовлятися. Те, що дитина бачить у сім’ї, вона згодом забирає у світ».

Фото з проекту Фонду народонаселення ООН "Щастя в чотири руки"

Чому схожа в основних моментах виховання стратегія батьків ефективна?

  • Це знижує рівень тривожності дитини, тому що вона чітко розрізняє неписані правила, яких дотримуються в сім’ї.
  • Це дозволяє уникнути відчуття розгубленості і подвійних орієнтирів у дитини. Дитина розуміє, хто з батьків на практиці ухвалює рішення, кого слід слухати і що дозволено. Натомість подвійні орієнтири можуть розвинути маніпулятивну поведінку у дитини, коли вона намагається домогтися свого, маніпулюючи тим із батьків, хто ще не визначився зі стилем виховання.

Часто для хлопчиків тато — перша рольова модель чоловіка, на яку дитина рівняється, тому згода й усвідомлення того, які цінності і переконання ви вдвох транслюєте дитині, дозволяє уникнути протиріч.

Тато і сімейні обов’язки

Ви хочете розвинути в дитини певні риси, а не дуже розумієте, як це зробити? Син і донька засвоюють систему, яка склалася всередині сім’ї, як щось природне. Скажімо, залучення обох батьків до роботи по дому — один з елементів виховання у дитини відповідальності і взаємодопомоги.

Дослідження Геловіна 2013 року показали: люди більше задоволені своїм сімейним життям, якщо справедливо розділяють хатні обов’язки. Це безпосередньо впливає і на дитину, адже вона спостерігає і згодом наслідує ту чи ту поведінку батьків, прагне бути корисною. З часом дитині починають доручати невеликі завдання вдома, а власний приклад і заохочення поступово розвивають особисту ініціативність та відповідальність.

Тато і догляд за дитиною

Чоловіки й досі не зовсім чітко розуміють, як піклуватися про сина чи доньку.

Важливо знати: з перших днів життя дитина запам’ятовує, а пізніше розпізнає серед інших обличчя людей, яких вона бачить найчастіше. Завдяки обіймам і дотикам у дитини і дорослого виробляється гормон окситоцин. Він відповідає за відчуття захищеності і формування емоційної прив’язаності. Ось чому потрібно, щоб тато з перших днів життя дитини брав активну участь у вихованні. А ще батьки почуваються краще й отримують більше задоволення від турботи про дітей, ніж від будь-яких інших занять. Про це свідчать дослідження 2013 року Кетрін Нельсон та її команди.

Олена Пасічник, перинатальна і дитяча психологиня розповідає: «Активному батьківству нерідко стає на заваді думка, нібито дитині для розвитку і виховання потрібна увага лише мами. Та це не так. Справді, у чоловіків є страхи на зразок “я не встигатиму все й одразу”, “а якщо я так і не звикну до дитини і не полюблю її?” або “а якщо витрати на дитину будуть дуже великими?”. Усе це — частина процесу звикання бути татом». Психологиня підтверджує, що допомога чоловікам у пошуку свого місця в сім’ї та у вихованні дитини конче потрібна для зміни усталеної ролі батька, тому розвиває в Києві «Школу батьківства». Там у групах обговорюють питання, аналізують страхи, зміцнюють сильні сторони татів і їхню віру в себе: «З перших хвилин життя маляти тато може його переодягнути, скупати, змінити підгузок, погойдати, приспати, погуляти, а іноді й погодувати, якщо в цьому виникне потреба. Активна татова позиція в догляді за дитиною сприяє покращенню емоційного контакту з малям і зменшує ризик післяпологової депресії у дружини».

Фото з проекту Фонду народонаселення ООН "Щастя в чотири руки"

Це підтверджують і закордонні дослідження. Клер Ештон-Джеймс довела: що більше сил і часу батьки «інвестують» у добробут дітей, то більше щастя й сенсу вони відчувають. Саме тому активне батьківство і материнство безпосередньо впливає на рівень щастя й особисте задоволення життям.

Бути активним татом на практиці

Бути активними у вихованні дітей уже вирішили чоловіки багатьох країн, зокрема Швеції, Норвегії, Німеччини, Данії. То які мають бути кроки чоловіків, котрі хочуть долучитися до активного батьківства?

Дізнайтеся про потреби своєї партнерки

Це допоможе зорієнтуватися, яка допомога потрібна вже сьогодні. Ваші зусилля полегшать спільне виховання доньки чи сина, а партнерка отримає час для відпочинку.

Подумайте над тим, що ви реально можете робити

Поміняти підгузок? Погодувати? Погуляти з дитиною? Спершу оберіть принаймні 2–3 речі, які ви вмієте і можете робити, а тоді практикуйте їх регулярно.

Візьміть дитину разом із собою в кіно, кафе чи на тренінг

Так ви транслюєте думку, що бути татом — це нормально, а з народженням дитини життя не припиняється. А ще руйнуєте стереотип про те, що після народження дитини батьки повинні відмовитися від саморозвитку, навчання, відпочинку і роботи. З народженням дитини у вас залишається право бути активною частиною суспільства.

Дізнайтеся про досвід активного батьківства інших чоловіків

Про радості і труднощі свого батьківства розповів Артем Чапай — письменник і перекладач. Він написав книжку «Тато в декреті». З таких книжок ви почерпнете для себе секрети, підказки і практичні рекомендації.

Запитати поради в інших батьків можна в тематичних групах у Facebook і на форумах. Так ви утвердитеся в думці, що ви не одні, та поповните арсенал супертата.

Фото з проекту ПРООН "Щастя в чотири руки"

Читайте казки дитині

Імовірні моделі досягнення успіху, комунікації з іншими, подолання перешкод — усе це дитина запам’ятовує з казок, легенд, історій. Через спільне читання ви зблизитеся з сином чи донькою.

Читайте більше про те, як виникли батьківство і материнство, та про те, як практикувати усвідомлене батьківство, у статтях Тетяни Саніної:

Література на допомогу:

  1. http://sonjalyubomirsky.com/files/2012/09/Nelson-Kushlev-Lyubomirsky-in-press1.pdf
  2. https://pdfs.semanticscholar.org/d7e5/f2ad878b54cb437b53472ec139685b487801.pdf
  3. https://www.fatherly.com/health-science/science-benefits-of-fatherhood-dads-father-effect/
  4. https://www.theguardian.com/lifeandstyle/2010/nov/04/fathers-happier-more-housework-study
  5. Handbook of Father Involvement: Multidisciplinary Perspectives // https://www.amazon.com/Handbook-Father-Involvement-Multidisciplinary-Perspectives/dp/1138849839

Фільми про батьківство:

«Диво» (2017, англ. Wonder)

«Тати і доньки» (2017, англ. Fathers and Daughters)

«В погоні за щастям» (2006, англ. The Pursuit of Happyness)

«Я — Сем» (2001, англ. I Am Sam)

«Мій хлопчик» (2002, англ. About a Boy)

«Дитина з Марсу» (2007, англ. Martian Child)

23 серпня 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
«Гендер в деталях» про материнство й бáтьківство: 11 тез, які мене здивували
Докторка соціологічних наук Олена Стрельник — фахівчиня з питань сучасного материнства та наукова консультантка теми сезону «Материнство і батьківство» на Гендер в деталях. Ми завершуємо тему її підсумковою статтею про основні тези й інсайти нашої збірки матеріалів. Змогли здивувати навіть експертку!
Чайлдфрі та штучні матки: якою може бути радикальна відмова від патріархального материнства
Кому належить материнство? Чому воно стало сакральним? Де між поневоленням і повним звільненням від репродуктивної функції розмістити саме «материнство» і задоволення від нього? Фемінізм порушує питання про міфи й очікування від материнства, які роблять цю роль гнітючою і нищать справжність материнського досвіду. Феміністки прагнуть звільнити материнство від цього негативу і дати жінкам альтернативу — як у сценаріях материнства, так і у відмові від нього.
Політика і материнство: quo vadis?
За всю історію модерного державотворення жінки стояли на чолі 56 зі 146 держав світу (38 %). Із 15 жінок, які керували державами станом на березень 2017 року, восьмеро досягнули цього вперше в історії своїх країн. Новозеландка Джасінда Ардерн — друга у світі жінка, яка народила дитину на посаді голови держави. Першою була Беназір Бхутто, котра стала матір’ю 1990 року, обіймаючи посаду прем’єр-міністерки Пакистану. Засаднича різниця між Бхутто й Ардерн — те, що Бхутто народжувала таємно, вийшла на роботу, щойно їй дозволив лікар, і продовжувала керувати країною, ніби нічого не сталося. У Ардерн була можливість узяти відпустку по догляду до дитиною. Усі, хто народжує, обіймаючи в цей час високі політичні посади, — передвісниці нової ери в політиці та нової ролі жінок, матерів у політичних процесах.