22 квітня, 2018

Розкутість культури vs. брак сексуальної освіти у Франції

27 лютого 2018
Дарина Мізіна
студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, авторка статей про сексуальну освіту

Розкутість французького суспільства — таке собі більмо на оці католицької церкви, яка століттями експортувала у європейські країни пуританський спосіб життя. «Мені здається, французький погляд на секс і життя цілком правильний, і його має застосовувати весь світ: секс із дітьми чи без взаємної згоди неприпустимий, усе інше — людська комедія...» — пише у статті для BBC американський публіцист Адам Ґопнік (Adam Gopnik).

Розкутість культури vs. брак сексуальної освіти у Франції

Читайте також:

А проте навіть у розкутій Франції не все так гладко із сексуальною освітою. Останню було й геть заборонено з 1920 по 1967 рік, коли сексуальну освіту разом із контрацепцією нарешті легалізували. У 1973 році у Франції заснували Вищу раду з питань сексуального інформування (2013 року її замінила Вища рада з питань рівності). До неї ввійшли представники/-ці різних об’єднань, державних установ та окремі фахівці й фахівчині, щоб забезпечити молодь якісною інформацією про секс, а тих, хто її поширюватиме, навчити робити це фахово. Так саме завдяки Вищій раді було впроваджено перші регуляторні норми секс-освіти.

Отруйний змій із подвійним іменем ВІЛ/СНІД не оминув і Францію. Отож із 1996 року дітей почали вчити способів уберегтися від страшної хвороби.

Обов’язковою ж сексуальна освіта у Франції стала лише 2001 року. Про «це» в місцевих школах починають говорити з дітьми від шести років і проводять принаймні три відповідні заняття на рік. Через тиск консервативної частини суспільства про сексуальність дітям часто розповідають священики, але навіть у такому випадку наратив не переходить розумні межі. Крім того, на уроки нерідко запрошують відповідних фахівців і фахівчинь, а в молодшій школі — навіть батьків.

До речі, викладачів/-ок, на яких покладено обов’язок відкривати дітям завісу сексуальності, у Франції не кидають напризволяще. Міністерство освіти організовує навчальні курси для лікарів/-ок, шкільних медсестер і медбратів, соціальних працівників/-ць, учителів/-ьок та ін., щоб ті вміли говорити з учнівством про секс відверто і фахово.

Постановою 2003 року затверджено, що сексуальна освіта у Франції має висвітлювати не лише біологічні, а й емоційні, соціальні, культурні та етичні аспекти. Так само як у Нідерландах, Швеції чи Німеччині, расове й релігійне розмаїття французького суспільства вплинуло на те, як у школах говорять про секс. Щоб уникнути конфліктів, наратив «відвертих» уроків роблять якомога толерантнішим та інклюзивнішим.

Під впливом феміністичного руху 2011 року навчальну програму у Франції поповнило поняття «гендер». Відтоді з учнівством старших класів (16–17 років) на уроках біології обговорюють розмаїття сексуальних ідентичностей людини. Ще один важливий складник сексуальної освіти — розмови про контрацепцію: хлопців і дівчат навчають, як правильно користуватися презервативами, протизаплідними пігулками тощо.

У 2016 році французький фемінізм іще раз показав язика світовому патріархатові. Дослідниця в галузі соціальної медицини Оділь Філло (Odile Fillod) створила першу у світі вірогідну модель клітора, яку можна легко роздрукувати на 3D-принтері. Із вересня того самого року такі моделі почали використовувати на шкільних заняттях. «Франція має репутацію країни розкутої, та зазвичай це стосується лише чоловічої сексуальності», — розповіла Оділь Філло виданню The Guardian.

Ініціатива Філло виявилася дуже актуальною, адже дослідження сексуальної поведінки молоді показали невтішні тенденції. За даними газети Libération, кожна друга дитина у Франції у віці до 11 років бачила порнографію в найжорстокіших проявах (в інтернеті або по телевізору). А моніторинг Вищої ради рівності засвідчив, що сексовіта у Франції й досі призводить до стигматизації та поширює стереотипи. У чинних станом на червень 2016 року державних принципах сексуальної освіти стверджувалося, що хлопці більше сфокусовані на фізичних аспектах сексуальності, тоді як дівчата приділяють велику увагу коханню.

Про потребу змін говорять і непоодинокі випадки сексуального насильства серед французьких підлітків. За останні кілька років цілу серію таких злочинів щодо однолітків скоїли діти 13–15 років. У більшості випадків підлітки навіть не усвідомлювали свою провину.

Як бачимо, за відсутності якісної просвіти навіть розкута французька культура може піти не на користь поведінці молоді. Адже секс — це медаль із двома боками, і якщо не знати, який із них правильний, можна нашкодити і собі, і близьким.

Джерела:

  1. http://www.independent.co.uk/voices/commentators/our-man-in-paris-sexual-education-in-the-french-style-190155.html
  2. https://www.theguardian.com/education/2016/aug/15/french-schools-3d-model-clitoris-sex-education
  3. https://womensenews.org/2015/03/french-official-says-sex-education-falling-short/
  4. https://www.statista.com/statistics/766697/viewing-pornographic-learning-sexuality-teens-french/
  5. http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/note/join/2013/462515/IPOL-FEMM_NT(2013)462515_EN.pdf
  6. https://www.dge.mec.pt/sites/default/files/Esaude/sexuality_education_in_europe.pdf
  7. http://www.bbc.com/news/magazine-25756961
27 лютого 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Сексуальна освіта в Індії, Кенії та Нігерії
Для Азії й Африки відсутність сексуальної освіти — безпосередня й цілком видима загроза життю молоді і дорослих людей. У країнах, де кількість населення некотрольовано зростає, жінки й дівчата не мають права голосу, а контрацепція — привілей заможних і «просунутих», інформаційний вакуум створює чи не «найгостинніші» у світі умови для поширення ЗПСШ, ВІЛ/СНІД та інших наслідків браку знань про тілесність і сексуальність. У статті розглянемо приклади Нігерії, Кенії й Індії, де під тиском статистики й міжнародних організацій сексуальна освіта (чи принаймні натяки на неї) вже з’явилися.
Сексуальна освіта в Україні: менше знають — менше «сплять»
Сексуальна освіта в Україні нагадує російську рулетку. Ніколи не знаєш, чи шкільні вчитель або вчителька готові будуть розмовляти про «це» на уроках, а чи власні батьки наважаться на відверту розмову до того, як усе станеться. І тут уже не пожартуєш про «у нас секса нет», адже він усюди: в рекламі, музичних кліпах, кінофільмах тощо. Тільки от у навчальних закладах і в побуті українці й українки вперто ігнорують це явище. Так, ніби вагітніють у нас не від статевих контактів, а з благословення Святого Духу.
Естонія, у якої «сексу не було», але з’явився
На цьому етапі ведення рубрики я сказала собі:  «О’кей, що там у розвинених країн — зрозуміло. Урешт-решт, консервативність католицької Європи та прогресивність скандинавських країн — штуки цілком передбачувані. А от чи змогли країни, у яких «секса не было»?..».  Шукаючи відповідь на це питання, я й натрапила на Естонію. Бо Естонія змогла.