НОВЕ У БІБЛІОТЕЦІ

Це був бійцівський клуб, але без кривавих боїв. Щомісяця його членкині збиралися в тісному помешканні, ділячись переживаннями щодо панування сексизму на роботі.

Нині підростає нове покоління квір-людей, у яких немає доступу до історії своєї спільноти, тож вони думають, ніби її не існує і вони мусять починати все з нуля. Тому так важливо документувати ЛГБТ історію доінтернетної доби та часів форумів і чатів у ранніх 2000-х. Архіви спілкування на тематичних форумах уже майже втрачено. Більшість знакових клубів закрито, а «плєшки» покинули вулиці й парки українських міст і перейшли в онлайн. То як знайомилися і чим займалися лесбійки до Євромайдану?

Понад 100 виняткових жінок, які зробили вагомий внесок кожна у своїй царині, розповідають, як вони повірили у власний творчий дух і здолали негаразди та виклики глобального підприємництва. Медіатитанеси та керамістки, готельєрки та художниці тату, комікеси й архітекторки - усі разом вони витворюють прекрасну картину того, що буває, коли йдеш за своєю пристрастю і мрією.

Розпочалося попереднє замовлення книжкової новинки «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві», яка складається зі 113 есе про 113 письменниць із 33 країн світу. Це вже друга книга літературознавиці Ганни Улюри, що виходить у ArtHuss: першою була «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини», яка з’явилась торік.

Науково-популярна книжка «Війна з їжею» починалася як щоденник, який авторка писала під час відновлення від анорексії, а згодом переросла в підручник із самодопомоги, що його авторка доповнила вже як психологиня і консультантка з дієтології.

У статті йдеться про окремі аспекти фемінного в текстах польсько-єврейської поетки Зузанни Ґінчанки, котрі доцільно визначати як феміністичні. Зокрема, проаналізовано символіко-метафоричне моделювання жіночого тіла, що нерідко здійснене через піднесення сексуальності, еротичні візії. Також увагу закцентовано на самоідентифікації Ґінчанки як універсальної людини без виокремлення жінки як Іншої. Окреслено процес поетичного визначення простору жінки, який співмірний зі встановленням її трансцедентної нескінченності.

Уже зараз можна зробити проміжні висновки про вплив пандемії COVID–19 і карантину на жінок і на світ узагалі. Оксана Потапова поговорила з активістками жіночих і правозахисних організацій про ключові зміни останніх місяців. Як карантин і пандемія вплинули на громади, з якими вони працюють? Який вплив карантин має на них як на активісток і правозахисниць? Які рекомендації уряду та/або міжнародним організаціям вони вважають за нагальне озвучити зараз? Висновки про «економіку турботи», у напрямі якої слід рухатися глобальному суспільству, — у цій статті.

Тема трансгендерности — одна з дискусійних у феміністських колах. Інтерсекційний фемінізм постулює, що жінки — різнорідна група з різними досвідами, а тому він легко інтегрував трансгендерний рух. У радикальному фемінізмі більше поширена трансексклюзивність, тобто неприйняття трансгендерних людей, насамперед трансжінок, вилучення їх із феміністичної повістки, невизнання їхньої гендерної ідентичности, ба навіть вороже ставлення. Аргументи, з яких виростають такі протиріччя, можна поділити на три категорії: сутнісні, безпекові та ідеологічні. У статті проаналізовано всі аргументи та їх релевантність. То чи по дорозі фемінізму і трансруху?

Музей «Територія Терору» створений на місці пересильної тюрми №25 та гетто. Центральній наратив — нацистський та радянський терор. Команда музею, в рамках усноісторичного проєкту #непочуті, збирає оповіді свідків та свідкінь терору. Я би хотіла розповісти історії жінок, які пережили арешти, катування та депортації, їх словами.

Як жінкам ведеться на карантині? Робота, діти, хатня праця, навчання з усіх предметів? Чоловіки — це допомога чи ще одне навантаження? Ми попросили Настю Мельниченко поділитися досвідом і заохочуємо вас поділитись своїм.