Економіка

В Україні понад 180 тисяч «злісних» неплатників аліментів. Та чи не правильно казати «неплатників і неплатниць»? Соціологиня Людмила Малес пояснює, чому на рівні мови важливо акцентувати гендерованість явища: більшість неплатників — чоловіки, більшість тих, хто виживає, опікуючись дітьми, — жінки. Про перипетії виплати аліментів, отримання соціальної допомоги і про те, як журналісти ігнорують гендерованість проблем із доглядом і утриманням дітей — у цій статті.

Джоан Роулінг почала цикл книжок про Гаррі Поттера, коли розлучилася з чоловіком, залишилася сама з однорічною донькою і жила на соціальні виплати. Героїня однойменного фільму Ерін Брокович, багатодітна матір-одиначка, без фахової освіти змогла виграти справу проти могутньої корпорації, яка отруювала навколишнє середовище. В обох випадках жінки, перш ніж досягнути успіху, жили в бідності через неможливість поєднувати догляд за дітьми і роботу за стандартним графіком. Тому вони шукали інші варіанти, власне, як і багато жінок у всьому світі, зокрема в Україні. Який тип зайнятості можуть обрати українські матері в «декреті» і навіщо вони це роблять?

Якщо у вас виникають будь-які питання щодо освіти, її доступності і вартості, але ви не маєте жодного уявлення, куди звертатися, — у п’ятому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?»  коротко про те, хто за що відповідає, а також про ключові питання, які варто тримати на контролі батьківській спільноті.

На перший погляд навкруги повно майданчиків, секцій, шкіл і дитячих садків, та щойно виникне потреба чимось із цього скористатися, вимальовується зовсім інша картина. Що, як і скільки коштує — нагальні питання, які постають перед мамою і татом. Наскільки далеко від дому музична школа, чи є у ній місця? Чи безпечний дитячий майданчик у сусідньому дворі? У четвертому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?»  усе про позашкільні заклади для дітей, гуртки, секції, та різні форми дозвілля.

Освіта в Україні — безкоштовна. Чи так це насправді? Наскільки доступними є школи? У третьому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?» усе про шкільну освіту та витрати на неї.

Вартість утримання однієї дитини в дитсадку для держави — орієнтовно 16 000 грн на рік. А скільки грошей (та нервів) доведеться витратити батькам? Усе про ясла, дитсадки, та інші заклади для дітей, їхню офіційну та неофіційну вартість, а також доступність — у другому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?».

Коли з’являється дитина, то питання «Куди йдемо?» набирає трохи іншого значення. Якщо на перший погляд навкруги повно майданчиків, секцій, шкіл і дитячих садків, то щойно виникне потреба чимось із цього скористатися, вимальовується зовсім інша картина. Що, як і скільки коштує — нагальні питання, які постають перед мамою і татом. А скільки все це коштує насправді — не лише нам як батькам, а й нам як платникам податків? У першому тексті серії «Діти, діти, куди вас подіти?» розбираємось з державною участю у догляді за дітьми.

Мати, котра працює, — це, як стверджують багато дослідниць, синонім слів «провина», «стрес», «вічний поспіх і брак часу». Це різко контрастує з розтиражованим образом постійно усміхненої жінки в оточенні милих малюків, тому одразу виникає низка питань. Чи завжди так було? Ким доводиться працювати матерям, щоб тримати баланс між потребами дитини і вимогами роботодавця? Чому б жінкам не відмовитись від кар’єри і не присвятити себе сім’ї? Чому не «рятують» дитсадки і школи? А що при цьому роблять татусі? Спробуємо знайти відповіді у статті.

Формально законодавство України гарантує повну рівність громадян незалежно від їхньої статі. Проте на практиці більшість жінок стикаються з утисками прав, які особливо чітко помітні у трудовій сфері. Це виражається у нижчій заробітній платі, дискримінації при прийомі на роботу, незначних шансах отримати керівну посаду, різноманітних перешкодах для повноцінного розвитку кар’єри тощо. 

Порнографія — це сучасна індустрія, яка заробляє великі гроші на бажанні отримати доступ до табуйованого суспільством продукту / контенту. Специфіка галузі в тому, що ні виробни_ки, ні працівни_ці, ні спожива_чі не воліють оприлюднювати дані про фінансовий бік їхньої взаємодії. Це породжує міфи і спотворює ситуацію, а отже, дозволяє й далі заробляти. Авторка зосередилася на економічних аспектах функціонування цієї галузі, щоб з’ясувати, для кого вона прибуткова і чому, а також які зміни відбуваються в галузі і до чого призводять. Що більше різної інформації ми маємо, то критичніше ставимося до огульних тверджень і містифікацій про цю індустрію та наслідки споживання її продукції.