16 серпня, 2022

Особисте як політичне

«Густе? Хай росте!»
Цілком гладенька шкіра від литок до шиї уже не так ідеал, як стандарт – в межах, принаймні, тієї ідеології, що її сьогодні транслюють реклама, кіно та індустрія краси. Однак наше тіло нічого не знає про нав’язану «норму»: гоління провокує подразнення, епіляція – сильний біль, а волосся росте далі – і це природно. Бентежить те, що соціальний осуд та упослідження «лінивих» стають навіть більш вагомим аргументом на користь видалення волосся, ніж бажання дорівнятись до канону. Авторка розповідає про хоробрих жінок, що спрямували свою силу не проти власного тіла, а проти ідейної течії, що обточує жінок на чоловічий смак і за ринковими законами.
З лиця води не пити: уявлення про красу в традиційній українській культурі
Як уявляли вроду наші предки? Загальновідомо, що вважалися красивими й оспівувалися «чорнії брови, карії очі». Етнологиня Ірина Ігнатенко детально досліджує нормативні ідеали тіла, обличчя, зовнішності й манер чоловіків і жінок та запитує, чи багато значила краса для успішного заміжжя/одруження, чи були важливіші за неї чинники?
Видаляти не можна залишити: як жінок навчили, що волосся на тілі — це огидно
Сучасна культура вважає ідеалом жіноче тіло, повністю позбавлене волосяного покриву поза головою, і водночас робить усе, щоб не допустити рефлексій про витоки цього «стандарту гладкості». Чому волосся на тілі, яке така сама буденна анатомічна реальність для жінок, як і для чоловіків, раптом робить їх «нежіночними», «мужоподібними», позбавленими привабливості? Чому ми витрачаємо так багато грошей і зусиль, щоб позбутися цього ненависного волосся, і при цьому так мало говоримо про нього?
Краса гір

Фото

Дизайнерка демонструє просту життєву істину, про яку не прийнято говорити в індустрії краси: є краса, яка важливіша за "доглянутість" Джерело
Економіка краси та її мільярди
Уявлення про красу мінливі, однак це не означає, що ми можемо виглядати як заманеться. Рекламна індустрія і ЗМІ щоразу вигадують нові вимоги до зовнішності та формують бажання, залучаючи дедалі більшу аудиторію у споживання. Які «потреби» і «норми» придумали маркетологи у ХХ столітті? Хто і скільки заробляє тепер на нав’язаній невпевненості в собі? Зрештою, які суми «на себе» ми витрачаємо протягом життя і чи могли б інвестувати інакше?
Не просто «смикання за косички»: як школа конструює гендерне насилля
Гендерне насилля проти дівчат у школах не стає об’єктом широкого обговорення. Штовхання, щипання, мацання і лапання, а головне — дівочі страждання і сльози практично невидимі. Авторка пропонує почати розмову на «незручну» тему.
«Майя та її мами» — подія українського дитячого книжкового ринку
Уперше з дітьми не просто говорять про толерантність, а й роблять це відверто, без метафор і замовчувань. Діти часто розуміють більше, ніж здається, і така відверта розмова-читання про речі, які зазвичай замовчуються, потрібна. «Майя та її мами» — знахідка для батьків (і, можливо, для вчительок та вчителів), які хочуть поговорити з дітьми про інакшість і повагу, але не знають, як до цього підійти.
Насильство, яке заведено не помічати в українській літературі
Українська література має імідж нуднуватих текстів про страждання, де фігурують безталанні красуні, а чоловіки їм трапляються або непорядні, або безхарактерні. При ближчому розгляді у нашій класиці і сучасній літературі багато крові, зла, помсти, і часто насильство має виразний гендерний відтінок.
Рецензія на збірку «ПРОти НАСильства»
«ПРОти НАСильства» — книжка, у якій новели десятьох українських письменниць і письменників про насильство доповнено психологічними коментарями і законодавчою інформацією. Чого очікувати від збірки та наскільки вдало реалізовано проект — читайте в рецензії.
Збірка «ПРОти НАСильства»
Збірка “ПРОти НАСильства” – літературний проект соціальної дії, спрямований на висвітлення та подолання проблеми домашнього насильства. Збірка є частиною літературно-медійно-правозахисної ініціативи, що реалізується Громадським радіо за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні».