Материнство й батьківство

Генеральна Асамблея ООН проголосила 29 жовтня Міжнародним днем піклування та підтримки (The International Day of Care and Support). З цієї нагоди розмірковуємо над доглядовою працею.

Мама — не додаток до дитини, а жива людина зі своїми потребами. Чомусь у нашому суспільстві про це забувають. Як нагадати іншим (і собі), що мама теж потребує піклування? Здоровий егоїзм матері — не гріх, а найоптимальніший спосіб організувати догляд за дитиною. Адже лише щаслива жінка подарує щасливе життя дитині і всій сім’ї.

У вересні 2020 року я зустрілася з п’ятьма жінками, які народили і виховали дітей самі. В Україні їх називають по-різному: самотні мами, матері-одиначки — і в цих назвах є певна соціальна стигма. На противагу цьому нині дедалі активніше використовують нове поняття — соло-мама. Ця стаття — своєрідне документування жіночого досвіду. Які життєві стратегії використовували мами-соло, що допомагало їм ростити і виховувати дітей, а що заважало? Задокументований досвід жінок має потрапити в спільну жіночу скарбничку, щоб допомогти тим, хто лише починає сольний материнський шлях.

Докторка соціологічних наук Олена Стрельник — фахівчиня з питань сучасного материнства та наукова консультантка теми сезону «Материнство і батьківство» на Гендер в деталях. Ми завершуємо тему її підсумковою статтею про основні тези й інсайти нашої збірки матеріалів. Змогли здивувати навіть експертку!

Кому належить материнство? Чому воно стало сакральним? Де між поневоленням і повним звільненням від репродуктивної функції розмістити саме «материнство» і задоволення від нього? Фемінізм порушує питання про міфи й очікування від материнства, які роблять цю роль гнітючою і нищать справжність материнського досвіду. Феміністки прагнуть звільнити материнство від цього негативу і дати жінкам альтернативу — як у сценаріях материнства, так і у відмові від нього.

За всю історію модерного державотворення жінки стояли на чолі 56 зі 146 держав світу (38 %). Із 15 жінок, які керували державами станом на березень 2017 року, восьмеро досягнули цього вперше в історії своїх країн. Новозеландка Джасінда Ардерн — друга у світі жінка, яка народила дитину на посаді голови держави. Першою була Беназір Бхутто, котра стала матір’ю 1990 року, обіймаючи посаду прем’єр-міністерки Пакистану. Засаднича різниця між Бхутто й Ардерн — те, що Бхутто народжувала таємно, вийшла на роботу, щойно їй дозволив лікар, і продовжувала керувати країною, ніби нічого не сталося. У Ардерн була можливість узяти відпустку по догляду до дитиною. Усі, хто народжує, обіймаючи в цей час високі політичні посади, — передвісниці нової ери в політиці та нової ролі жінок, матерів у політичних процесах.

Присутність партнера/-ки на пологах — це не тільки моральна і фізична підтримка, а й різноманітна допомога. У цьому є феміністичний зміст — це той самий розподіл обов’язків. Жінка виконує «основну роботу», але ж і чоловічу роль нарешті трансформовано — від простого очікування під вікнами або розпивання з друзями «гіркої» до повноцінної співучасті в пологовому процесі, виконання цілої низки важливих функцій. Чим не удар по патріархату, — запитує автор і розповідає про те, з чим йому довелося зіткнутися під час партнерських пологів.

У нашому суспільстві досі побутує думка, що вихованням дітей має займатися жінка. Та чи справді це так? Як впливає на розвиток дитини активне залучення не лише мами, а й тата? Психологиня Марта Приріз зібрала дослідження про батьківство і материнство, запитала у фахівчинь про роль батька і його активну позицію у вихованні доньки чи сина.

Репродуктивні можливості жінок — засадничий чинник гендерної нерівності в патріархатних суспільствах. У феміністичному дискурсі тема материнства посідає чільне місце, проте однозначного трактування материнства не існує. Тож пропонуємо розібратися з ключовими працями і підходами. Ці знання дозволяють озброїтися додатковими аргументами проти поширених міфів про фемінізм як рух, який знецінює сім’ю і материнство.

В Україні понад 180 тисяч «злісних» неплатників аліментів. Та чи не правильно казати «неплатників і неплатниць»? Соціологиня Людмила Малес пояснює, чому на рівні мови важливо акцентувати гендерованість явища: більшість неплатників — чоловіки, більшість тих, хто виживає, опікуючись дітьми, — жінки. Про перипетії виплати аліментів, отримання соціальної допомоги і про те, як журналісти ігнорують гендерованість проблем із доглядом і утриманням дітей — у цій статті.