Сексуальна освіта

«Чому це тебе цікавить? У тебе якісь проблеми?», — приблизно так більшість моїх близьких і рідних реагували на новину про те, що відтепер я писатиму спецрубрику для “Гендер в деталях” про  сексуальну освіту. Я на це ввічливо посміхалася й відповідала, що все в мене гаразд. Хоча розуміла, що ані в мене, ані в більшості української молоді (та й не тільки) нічого не гаразд. Бо доки сексуальність вважатиметься чимось сороміцьким, а сексуальна освіта — непотрібною, «гаразд» лишатиметься для нас недосяжним.

«Юність. Хлопець чи дівчина відчуває симпатію до когось одного протилежної статі», — переконують учнівство восьмого класу Т. Воронцова і В. Пономаренко у своєму підручнику «Основи здоров’я». Разом із ними моногамний гетеронормативний підхід пропагують і вчитель_ки цього предмета.

Інтернет і соціальні мережі вивели сексуальне життя на зовсім новий рівень. Тепер уникнути ЗПСШ і небажаних вагітностей можна зі стовідсотковою гарантією за допомогою... секстингу — передачі, прийому і пересилання сексуальних повідомлень, фотографій або інших зображень за допомогою мобільного телефона, комп’ютера чи інших цифрових пристроїв. І одна справа, коли цим займаються дорослі, щоб додати смаку своєму інтимному життю, зовсім інша — коли до секстингу вдаються неповнолітні. У статті розглянемо найпоширеніші причини інтим-листування підлітків, загрози, пов’язані з ним, і юридичний бік питання.

За розвитком технологій Китай і Японія випереджають більшість країн світу. Та коли йдеться про речі більш «приземлені», як-от інтимні стосунки між людьми, — гору беруть доісторичні традиції, відповідно до яких секс — це табу, і говорити про нього можуть лише чоловік із дружиною, та й ті — пошепки. У статті розглянемо наслідки відсутності сексуальної освіти в Китаї і Японії, а також поговоримо про неурядові ініціативи, які, ніби білий шум, порушують мовчазний режим вето на секс.

Для Азії й Африки відсутність сексуальної освіти — безпосередня й цілком видима загроза життю молоді і дорослих людей. У країнах, де кількість населення некотрольовано зростає, жінки й дівчата не мають права голосу, а контрацепція — привілей заможних і «просунутих», інформаційний вакуум створює чи не «найгостинніші» у світі умови для поширення ЗПСШ, ВІЛ/СНІД та інших наслідків браку знань про тілесність і сексуальність. У статті розглянемо приклади Нігерії, Кенії й Індії, де під тиском статистики й міжнародних організацій сексуальна освіта (чи принаймні натяки на неї) вже з’явилися.

Сексуальна освіта в Україні нагадує російську рулетку. Ніколи не знаєш, чи шкільні вчитель або вчителька готові будуть розмовляти про «це» на уроках, а чи власні батьки наважаться на відверту розмову до того, як усе станеться. І тут уже не пожартуєш про «у нас секса нет», адже він усюди: в рекламі, музичних кліпах, кінофільмах тощо. Тільки от у навчальних закладах і в побуті українці й українки вперто ігнорують це явище. Так, ніби вагітніють у нас не від статевих контактів, а з благословення Святого Духу.

На цьому етапі ведення рубрики я сказала собі:  «О’кей, що там у розвинених країн — зрозуміло. Урешт-решт, консервативність католицької Європи та прогресивність скандинавських країн — штуки цілком передбачувані. А от чи змогли країни, у яких «секса не было»?..».  Шукаючи відповідь на це питання, я й натрапила на Естонію. Бо Естонія змогла. 

Цілі студентські рухи, що затято пропагують необхідність берегти цноту до шлюбу, — далеко  не вигадки режисерів_ок чи сценаристів_ок американських комедій про коледж. Це продовження цілком реальної політики, якої школи США дотримуються десятиліттями.

Розкутість французького суспільства — таке собі більмо на оці католицької церкви, яка століттями експортувала у європейські країни пуританський спосіб життя. «Мені здається, французький погляд на секс і життя цілком правильний, і його має застосовувати весь світ: секс із дітьми чи без взаємної згоди неприпустимий, усе інше — людська комедія...» — пише у статті для BBC американський публіцист Адам Ґопнік (Adam Gopnik).

Сексуальна освіта в Німеччині бере початок 1968 року. У 1977-му Конституційний суд затвердив головні засади сексуальної освіти у школах Західної Німеччини. Цілком очікувано, на підконтрольній Радянському Союзу території Східної Німеччини в ті часи про секс говорили лише на уроках сімейного життя, без подробиць і пошепки, так би мовити.