6672 
Про сексуальну освіту на базі навчальних закладів в Америці почали говорити ще наприкінці ХІХ ст., коли про таку необхідність заявила Національна Освітня Асоціація. Пізніше, 1922 року, у Громадській службі охорони здоров’я оприлюднили Посібник із сексуальної освіти у старшій школі, де зазначалося: «Ми й досі кидаємо дівчат і хлопців напризволяще, змушуючи їх або самостійно прокладати маршрути бурхливим морем, або ж плисти ним, піддавшись волі течії і вітрів».
Однак переламні події, що спричинили впровадження сексуальної освіти, сталися в другій половині ХХ століття. Сексуальна революція 60-х зняла з сексу залізні кайдани гріхопадіння й породила ціле покоління прихильників_ць вільного кохання. Утім, через брак знань і медичних досліджень, останнє виявилося ще й небезпечним. Поступово американська влада, налякана такими тенденціями й під упливом консервативної частини, суспільства стала на бік агітації молоді за утримання від сексу до шлюбу (abstinence only until marriage (AOUM)). Прийнятий 1981 року Adolescent Family Life Act, офіційно затвердив фінансування програм, що пропагували таку модель. А 1996 його доповнили п’ятим розділом, що суттєво збільшував видатки.
«Утримувальна» політика у сфері сексуальної освіти передбачає, що збереження цноти до шлюбу представляють 12-18-річним підліткам як єдиноправильну модель поведінки. Окрім того, викладачі й викладачки не мають права розповідати дітям про можливість запобігти вагітності. Про контрацептиви на таких уроках згадують лише аби довести їхню неефективність.
Відомі сумнозвісні випадки в Америці, коли пропаганда утримування набуває й зовсім неадекватних форм. Як-от, лекції християнки Пем Стензел, котра, відстоюючи цнотливість, кричить на американських школярів_ок так, ніби намагається позбавити їх від демонів. А набожна Шеллі Донаг'ю у своїх промовах порівнює дівчат, котрі мали більше одного сексуального партнера, із клейкою стрічкою. Мовляв, вони, як і скотч, якщо його причепити до рук кількох хлопців, стають «непридатними». До речі, про чоловіків і їхнє далеке від «смиренного» особисте життя лекторкам чомусь не йдеться…
Поки американська влада перебуває в «полоні» дещо середньовічного підходу до сексуальної освіти, фахівці й фахівчині намагаються привернути увагу до його неефективності (середній вік статевого дебюту американців — 16,8 років, американок — 17,2 рр., у той час, як середній вік першого шлюбу — 29,2 і 27,1 років відповідно) і навіть небезпеки. 2004 року Комітет із питань державного реформування оприлюднив звіт, у якому виявилося, що 11 із 13 найпопулярніших програм, за якими дітей вчили утримуватися від позашлюбного сексу, містили неправдиву, оманливу чи спотворену інформацію щодо репродуктивного здоров’я, ефективності презервативів, а також пропагували гендерні стереотипи, релігійний світогляд тощо. Значними були й факти, виявлені в дослідженні 2006. Тоді виявилося, що управління у справах дітей та сім’ї, що контролює більшу частину фінансування AOUM, не перевіряє програми на наукову достовірність, більше того, не вимагає цього і від самих авторів_ок метод.
На думку окремих фахівців і фахівчинь секспросвіта, що ґрунтується на пропаганді утримання, також порушує права молоді. Адже доступ до повної й достовірної інформації щодо ЗПСШ, СНІДу, репродуктивного й сексуального здоров’я — одне з базових прав людини. Натомість 28% американськи жінок і 35% чоловіків розповідають, що у школі їм розповідали про утримання від позашлюбного сексу, але й словом не обмовилися про можливість уникнути вагітності.
Прислухатися до противників_ць AOUM намагався колишній президент США Барак Обама. 2016 року він хотів закрити такі програми, натомість уряд лише підвищив їх фінансування до 85-ти млн. дол. на рік.
Варто зазначити, що в американських шкіл є альтернатива, адже в державі діють і інші програми: спрямована на уникнення ризикованої сексуальної поведінки, на запобігання підлітковій вагітності та, найбільш комплексна й модернізована, освітня програма для розвитку особистої відповідальності. Однак пропаганда утримання від позашлюбного сексу й досі є основною для 39-ти штатів.
І можна було б спихнути все на неготовність суспільства, тільки от опитування 2014 року продемонструвало, що 74% дорослих підтримують фінансування тих програм, що сприяють використанню контрацепції та відтермінуванню статевих дебютів.
Під час затвердження бюджету 2018 уряд Дональда Трампа вкотре підтримав фінансування AOUM (цього разу 75 млн. дол.), натомість ліквідував управління щодо програми з запобігання підліткової вагітності.
Американську модель сексосвіти можна вважати гарним прикладом хіба з точки зору фінансування. А от середньовічну політику возвеличення цноти іншим країнам навряд чи варто запозичувати.
Джерела:
https://archive.org/stream/highschoolssexe00unit#page/n7/mode/1up
http://www.advocatesforyouth.org/serced/1859-history-of-sex-ed
Sex and the American Teenager: Seeing through the Myths and Confronting the Issues
R. Murray Thomas - 2009
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK44218/#A353
https://www.acf.hhs.gov/fysb/resource/prep-fact-sheet
https://www.guttmacher.org/state-policy/explore/sex-and-hiv-education
https://www.guttmacher.org/fact-sheet/facts-american-teens-sources-information-about-sex
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4328838/
http://www.jahonline.org/article/S1054-139X(17)30260-4/fulltext#sec16
http://www.siecus.org/index.cfm?fuseaction=Feature.showFeature&FeatureID=2502
https://www.researchgate.net/publication/263056680_Sex_Education_in_the_21st_Century
http://www.governing.com/topics/health-human-services/gov-sex-education-cdc-report.html
