21 серпня, 2018

Естонія, у якої «сексу не було», але з’явився

2 квітня 2018
Дарина Мізіна
студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, авторка статей про сексуальну освіту
На цьому етапі ведення рубрики я сказала собі:  «О’кей, що там у розвинених країн — зрозуміло. Урешт-решт, консервативність католицької Європи та прогресивність скандинавських країн — штуки цілком передбачувані. А от чи змогли країни, у яких «секса не было»?..».  Шукаючи відповідь на це питання, я й натрапила на Естонію. Бо Естонія змогла. 

Естонія, у якої «сексу не було», але з’явився

Читайте також:


У часи Радянського Союзу сексуальна освіта тут була рідкісною і сміливою ініціативою місцевих вчителів_ьок, які вели уроки особистої гігієни. Із 1989 року у старшій школі впровадили предмет під назвою сімейні студії, де учнівство заохочували уникати сексуальних зв’язків, а про ІПСШ й небажані вагітності говорили для ще більшого залякування.

Зрештою, 1996 року естонська навчальна програма поповнилась обов’язковим курсом під назвою «Вчення про людину». Саме в рамках цього предмету школи займаються сексуальною просвітою учнівства. Курс реформували двічі: 2002 та 2010 року. Це, як і в Нідерландах, зробили для того, аби програма відповідала запитам сучасної молоді та реагувала на нові виклики суспільству.

Відповідно з крайніх змін «Вчення про людину» починається в другому (діти років восьми) й триває до восьмого (підлітки віком 14 років) класу. Мета предмету — виховати в учнівства навички, необхідні для комунікації та прийняття рішень; прищепити молоді гуманістичні цінності та повагу до сім’ї, а також мотивувати їх обирати здоровий спосіб життя. Уже з другого класу дітей навчають базовим речам щодо репродуктивних функцій організму, а також різноманіттю світу й поваги до інших з усіма їхніми відмінностями. На відміну від України, в Естонії книга «Майя та її мами» навряд перевернула би світ дітей із ніг на голову. Адже в рамках того ж «Вчення про людину» восьмирічній малечі пояснюють: сім’ї бувають різні, і це не причина для дискримінації. У третьому класі учнівству пояснюють, як правильно комунікувати з іншими, що таке дружба й чому люди повинні піклуватися одне про одного. До «несподіванок» пубертатного періоду естонських школярів і школярок готують із п’ятого класу (переважний вік— 11 років). А от для 12-річних більшість уроків «Вчення про людину» присвячені вихованню толерантності та емпатії.

Після введення «Вченна про людину» естонських викладачів і викладачок не кинули напризволяще. Того ж 1996 року в педагогічних університетах для них ввели спеціальні курси, у рамках яких навчали говорити і про секс та сексуальність.

Однак школа — не єдиний інститут сексуальної просвіти. На початку 90-х естонські активіст_ки створили тут першу Дружню клініку для молоді, аби пропагувати безпечний секс та боротися з ІПСШ і непідлітковою вагітністю. Такі заклади стали не просто медичними установами, але й центрами сексуальної освіти. На базі дружніх клінік фахівці й фахівчині проводять відкриті лекції для молоді, заповнюючи можливі прогалини шкільної освіти. Ці заходи стали настільки актуальними, що близько 40% естонських підлітків 10-19-ти років відвідують їх. Окрім того, працівники_ці клінік нерідко асистують шкільних учителів_ьок під час уроків, присвячених інтимній стороні життя.

Результати впровадження цілісного підходу до сексуальної освіти не змусили довго на себе чекати. Опитування молоді 2004-2005 рр. показало, що 94% 16-17-річних отримали інформацію про статеві стосунки у школі. Дослідження 2011 року свідчать, що з 1996 року підліткова вагітність у країні зменшилася майже на 44% (76 випадків на 1000 жінок 15-19-ти років проти 43-х випадків). Окрім загальносвітових трендів, такий спад науков(и)ці пояснюють саме якісною сексуальною освітою.

Змінилися показники і щодо СНІДу. Якщо 2000-2001 рр. 78% нових випадків захворювання діагностували серед 15-24-річних, то 2010 цей показник сягнув лише 21%. А дослідження стану здоров’я естонських жінок зафіксувало такі дані: більшість із них надають перевагу сексуальній освіті від школи, а не в сім’ї; і лише близько 3% виявилися не зацікавленими в уроках «про це».

 

Джерела:

  1. Lippus, H.; Laanpere, M.; Part, K.; Ringmets, I.; Rahu, M.; Haldre, K.; Allvee, K.; Karro, H. (2015). Eesti Naiste Tervis 2014: seksuaal- ja reproduktiivtervis, tervisekäitumine, hoiakud ja terviseteenuste kasutamine. Uurimisaruanne – Estonian Women's Health 2014: sexual and reproductive health, health behaviour, attitudes and use of healthcare services. Survey report. Tartu: Tartu Ülikooli Kirjastus.
  2. http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0003/163857/Social-determinants-of-health-and-well-being-among-young-people.pdf
  3. http://dspace.ut.ee/bitstream/handle/10062/48844/part_kai.pdf?sequence=1&isAllowed=y
  4. https://pdfs.semanticscholar.org/4c94/f8d031781bc160b16bf6349d1038613d9e49.pdf
  5. http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/44344/1/9789241599528_eng.pdf
  6. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4852976/

2 квітня 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Сексуальна освіта: як це з нами сталось?
«Чому це тебе цікавить? У тебе якісь проблеми?», — приблизно так більшість моїх близьких і рідних реагували на новину про те, що відтепер я писатиму спецрубрику для “Гендер в деталях” про  сексуальну освіту. Я на це ввічливо посміхалася й відповідала, що все в мене гаразд. Хоча розуміла, що ані в мене, ані в більшості української молоді (та й не тільки) нічого не гаразд. Бо доки сексуальність вважатиметься чимось сороміцьким, а сексуальна освіта — непотрібною, «гаразд» лишатиметься для нас недосяжним.
Невидимі: шкільна освіта та ЛГБТ-люди
«Юність. Хлопець чи дівчина відчуває симпатію до когось одного протилежної статі», — переконують учнівство восьмого класу Т. Воронцова і В. Пономаренко у своєму підручнику «Основи здоров’я». Разом із ними моногамний гетеронормативний підхід пропагують і вчитель_ки цього предмета.
(Не)дитячі листування: що таке секстинг і чим він загрожує підліткам
Інтернет і соціальні мережі вивели сексуальне життя на зовсім новий рівень. Тепер уникнути ЗПСШ і небажаних вагітностей можна зі стовідсотковою гарантією за допомогою... секстингу — передачі, прийому і пересилання сексуальних повідомлень, фотографій або інших зображень за допомогою мобільного телефона, комп’ютера чи інших цифрових пристроїв. І одна справа, коли цим займаються дорослі, щоб додати смаку своєму інтимному життю, зовсім інша — коли до секстингу вдаються неповнолітні. У статті розглянемо найпоширеніші причини інтим-листування підлітків, загрози, пов’язані з ним, і юридичний бік питання.