7 грудня, 2024

Мовчазний Схід: сексуальна освіта в Китаї і Японії

23 квітня 2018
Поширити в Telegram
15440
Дарина Мізіна
студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, авторка статей про сексуальну освіту

Мовчазний Схід: сексуальна освіта в Китаї і Японії

Читайте також:


Китай

Секс у традиційній китайській культурі вважається абсолютним табу. А в епоху маоїзму (1950–1970-ті) його взагалі називали «буржуазною примхою». Говорити про секс відверто, тим паче з дітьми, просто неприйнятно. На питання дитини, звідки вона взялася, більшість батьків запевняють, що знайшли малечу... на смітнику. «Це західна мати може зняти штани й показати дитині, звідки та взялася. Дуже мало китайських батьків відважилися б на таке», — зазначає Sun Yunxiao, заступник директора Китайського дослідницького центру молоді.

Хоча місцеве законодавство нібито передбачає уроки сексуальної освіти у школах, ця вимога залишається тільки на папері. Як і в Україні, більшість учител_ьок дають ці розділи підручників на самостійне опрацювання.

Консервативне старше покоління переконане, що необхідного дівчата й хлопці навчаться вже в шлюбі. Тим часом статистика свідчить про очевидну абсурдність таких надій: понад 70 % китайської молоді займалися сексом до шлюбу. А дослідження сайту знайомств Baihe 2012 року виявило, що багато підлітків користувалися фальшивими документами, щоб зняти в готелі номер для занять сексом.

Щороку в Китаї проводять близько 13 мільйонів абортів, більшість із яких роблять самотні жінки віком 20–29 років. Найпопулярніший вид контрацепції тут — посткоїтальні пігулки. А опитування місцевого представництва Організації міжнародного дня контрацепції показало, що 68 % жінок не розуміють різниці між оральними контрацептивами і посткоїтальними пігулками.

Масштабне дослідження 2001 року засвідчило, що для молоді основним джерелом знань про сексуальність, ІПСШ/ВІЛ/СНІД залишаються однолітки і мас-медіа. У школі й сім’ї наважуються говорити тільки про менш «незручну» тему пубертатного періоду.

У 2009 році Китай таки зробив кілька кроків назустріч сексуальній просвіті. Було запущено кампанію під назвою «Сонячний проект для турботи про статеве здоров’я», покликану заохотити людей звертатися по медичну допомогу. Того самого року за сприяння Дослідницького центру сексуальної освіти при столичному педагогічному університеті було впроваджено пілотний варіант сексуальної просвіти для пекінських шкіл. Розрахована на учнівство віком 6–18 років ця програма одразу спричинила незадоволення батьків, однак навчання за нею проводять і досі в майже 50 школах столиці. Основний ресурс — відеоролики, які просто й доступно пояснюють учнівству основні правила безпечного і щасливого статевого життя.

Стурбовані мовчанням і опором з боку уряду дехто із свідомих активістів і активісток почали використовувати інтернет як ресурс для поширення сексуальної освіти. Так з’явилися ініціативи Buzz and Bloom та Yummy — проекти китаянок Stephany Zoo і Jing Zhao. Мета ресурсів — замінити розмови з підлітками і перегляд порно, якими молодь вимушена користуватися через тотальне замовчування інтимних тем удома і в школі. Останніми роками Buzz and Bloom навіть почали організовувати офлайнові події, учасни_ці яких можуть поділитися кумедними історіями з особистого життя, обговорити всі незручні питання з іншими присутіми й фахів_чинями проекту.

Японія

До абсурдного очевидну прірву між уявленнями високопосадовців про сексуальне життя населення і тим, як усе відбувається насправді, якнайкраще ілюструє приклад Японії. Говорити про секс відверто тут не заведено, а от заробляти на ньому гроші — річ цілком буденна. Цілі бари з вібраторів, війни оргазмів, секс-туризм, інтимні олії з запахом панчіх або сечі школярок і одна з найбільш прибуткових порноіндустрій світу — ось що відбувається за лаштунками японського «асексуального» театру. Не менше в цьому «репертуарі» і масштабної депопуляції та кризи шлюбних стосунків, коли пари взагалі не живуть статевим життям. Лише зрідка в коротеньких антрактах тут знаходиться місце і для сексуальної освіти, переважно у форматі громадських ініціатив.

Принципи сексуальної освіти, затверджені урядом, існують незайманими ще з 90-х років минулого століття. У 2002 році Міністерство освіти видало розпорядження, згідно з яким учител_ькам початкової і молодшої середніх шкіл «забороняється обговорювати процес, що призводить до зачаття», себто говорити про сам секс. Дослідження 2008 року виявило, що в середньому японське учнівство мало близько трьох годин сексуальної освіти на рік.

Цікавий випадок стався 2003 року. Kaoru Higurashi, викладачка школи для дітей з проблемами розумового розвитку, почала використовувати на уроках секс-освіти анатомічно коректні ляльки. Однак незабаром токійська асамблея заборонила ці уроки і подала на школу в суд. Японські ЗМІ тут-таки стали на позицію уряду, презентуючи метод Kaoru Higurashi як збочення. І коли школа таки виграла суд, ця новина вже не здалася медіа такою привабливою.

Кілька років тому провалилася чергова спроба японської влади оновити сексуальну освіту на свій лад. Міністерство освіти розіслало по школах близько 1,3 мільйона копій додаткових матеріалів, у яких було сфальсифіковано результати наукового дослідження. Очевидно, з метою заохотити дівчат народжувати, автор_ки брошури зобразили одну з таблиць так, що 22 роки несподівано стали найбільш «плодовитим» віком для жінок. Відповідно до «оновлених» даних, після 22 років здатність жінки виносити й народити дитину різко падає. У медіа цей спосіб боротьби з низькою народжуваністю різко засудили й назвали таким, що явно порушує права людини.

Якщо коротко, то позицію уряду щодо секс-просвіти яскраво ілюструє членкиня ліберальної демократичної партії Eriko Yamatani. Під час дебатів у японському парламенті вона різко засудила освітні матеріали, у яких згадувалися назви чоловічих і жіночих геніталій, і назвала таку програму «радикальною». У 2013 році на питання журналіста, чи не потрібно дітям розуміти тонкощі дорослого життя, та ж таки пані Yamatani запевнила, що вони зможуть всьому навчитись самі... у шлюбі.

Унікальність Японії не лише в контрасті між побутом і комерцією, а й у результатах браку сексуальної освіти. Тут, на відміну від більшості країн, про які ми говорили раніше, немає загрози епідемії ВІЛ/СНІД чи збільшення кількості мам-підлітків (на рік у Японії на 1000 вагітностей народжують лише 4 дівчини підліткового віку). У Японії брак сексуальної освіти призвів до дещо іншої кризи. Скажімо, 80 % підліткових вагітностей тут закінчуються абортом (порівняно з 46 % у США), а дослідження Durex засвідчило, що саме японці і японки найменше у світі займаються сексом — 45 разів на рік (у рейтингу вище — Сингапур із 73 разами на рік) і лише 24% з них задоволені своїм статевим життя. Певна річ, до цієї кризи призвів цілий комплекс причин. Та чи не найважливішою серед них уважають масову залежність японських чоловіків від порно і, відповідно, нереалістичність їхніх очікувань від сексу.

Цікаво й те, що, на відміну від своїх європейських «колег», японські батьки переважно підтримують упровадження сексуальної освіти в школі. Багато неурядових ініціатив такої просвіти навіть заснували мами. Подібні проекти зазвичай реалізуються у вигляді відкритих лекцій для молоді (у школі чи поза нею), де запрошені батьки й фахів_чині не лише розповідають присутнім про засоби контрацепції, а й пояснюють чуттєві сторони інтимних стосунків.

Список джерел:

Китай

  1. https://timesofindia.indiatimes.com/world/china/China-launches-sex-education-campaign/articleshow/4132715.cms
  2. http://www.chinadaily.com.cn/hkedition/2012-09/06/content_15737081.htm
  3. http://www.uschina.usc.edu/(X(1)A(-khudGEK1AEkAAAAOTU1OTYyNjUtZWQxMi00MjMxLTljZTctNmViNWM2OTZjYmQzbavEbOyc2vqWbcqWye48et9T4gU1))/w_usct/showarticle.aspx?articleID=18021&AspxAutoDetectCookieSupport=1
  4. http://www.china.org.cn/china/2011-10/05/content_23551220.htm
  5. https://www.emeraldinsight.com/doi/abs/10.1108/09654280710759269
  6. https://borgenproject.org/sex-education-in-china/
  7. https://edition.cnn.com/2016/11/30/health/china-sex-education-world-aids-day/index.html
  8. http://www.chinadaily.com.cn/china/2015-01/27/content_19412949.htm

Японія

  1. https://www.japantimes.co.jp/news/2015/10/17/national/media-national/no-sex-talk-please-japanese/
  2. https://www.japantimes.co.jp/opinion/2015/10/10/editorials/sex-education-propaganda/#.WtNASWgzbIU
  3. https://www.economist.com/news/asia/21709599-better-learn-about-sex-school-pornographic-comics-tiptoeing-around
  4. https://www.tandfonline.com/doi/figure/10.1080/14681811.2011.601154?scroll=top&needAccess=true  
  5. http://www.durex.com/en-jp/sexualwellbeingsurvey/documents/gss2005result.pdf
  6. https://www.ibtimes.co.uk/there-any-truth-portrait-sexless-japan-1582495
  7. http://www.asahi.com/ajw/articles/AJ201804030047.html 
  8. http://www.lolwot.com/10-of-strangest-things-about-japans-sex-culture/
23 квітня 2018
Поширити в Telegram
15440
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Сексуальна освіта: як це з нами сталось?
«Чому це тебе цікавить? У тебе якісь проблеми?», — приблизно так більшість моїх близьких і рідних реагували на новину про те, що відтепер я писатиму спецрубрику для “Гендер в деталях” про  сексуальну освіту. Я на це ввічливо посміхалася й відповідала, що все в мене гаразд. Хоча розуміла, що ані в мене, ані в більшості української молоді (та й не тільки) нічого не гаразд. Бо доки сексуальність вважатиметься чимось сороміцьким, а сексуальна освіта — непотрібною, «гаразд» лишатиметься для нас недосяжним.
Невидимі: шкільна освіта та ЛГБТ-люди
«Юність. Хлопець чи дівчина відчуває симпатію до когось одного протилежної статі», — переконують учнівство восьмого класу Т. Воронцова і В. Пономаренко у своєму підручнику «Основи здоров’я». Разом із ними моногамний гетеронормативний підхід пропагують і вчитель_ки цього предмета.
(Не)дитячі листування: що таке секстинг і чим він загрожує підліткам
Інтернет і соціальні мережі вивели сексуальне життя на зовсім новий рівень. Тепер уникнути ЗПСШ і небажаних вагітностей можна зі стовідсотковою гарантією за допомогою... секстингу — передачі, прийому і пересилання сексуальних повідомлень, фотографій або інших зображень за допомогою мобільного телефона, комп’ютера чи інших цифрових пристроїв. І одна справа, коли цим займаються дорослі, щоб додати смаку своєму інтимному життю, зовсім інша — коли до секстингу вдаються неповнолітні. У статті розглянемо найпоширеніші причини інтим-листування підлітків, загрози, пов’язані з ним, і юридичний бік питання.