НОВЕ У БІБЛІОТЕЦІ

У гендерно-бінарному суспільстві поділ туалетів і роздягалень на «Ч» і «Ж» здавався логічним і не обговорювався. А донедавна у США і поділ на вбиральні для «білих» і «кольорових» уважався «нормальним». Потреби трансгендерних і небінарних людей ставлять під сумнів звичні поділи. Чи взагалі обов’язково організовувати туалети за гендером? Можливо, за типом (з/без пісуарів, зі сповивальним столиком тощо) буде зручніше?

Злочинці, які маскуються під трансгендерних жінок, щоб проникати в жіночі простори заради насилля, — колективний страх, який нині активно обговорюють. Та яка ж реальність насправді? Скільки було інцидентів за участи трансжінок і тих, хто вдає трансжінок? Чи безпечно самим трансгендерним людям користуватися гендерно-сегрегованими туалетами? Чому це питання спричинило справжні «туалетні війни»?

Українська література — невичерпне джерело прикладів і сексизму, і емансипації. Цікаві події відбувалися не лише в оповіданнях і романах. Життя письменників і письменниць, їхні стосунки, співпраця, конфлікти теж породили чимало сюжетів і драматичних колізій. І деякі з них — цілком феміністичні.

Із чого починається активізм? Із бажання змінити світ на краще, встановити справедливість, виправити кривду? Можливо, у когось був саме такий початок. Моя власна історія активізму почалася з волонтерської поїздки до Німеччини...

«Навіщо тобі наука? Краще обрати щось “дівчаче”», «Де ти бачила видатних фізикинь чи інженерок?», «Які ще дисертації, коли твій репродуктивний годинничок цокає?» – ці та інші стереотипні запитання все ще лунають у бесідах з близькими людьми та  Фейсбук-суперечках з незнайомцями. А між тим кожен третій науковець у світі – науковиця...тобто жінка. В Україні ця статистика радує ще більше: у нас чи не половина від усіх вчених – жінки.

В Україні частка жінок в ІТ-сфері зростає з кожним роком, але все ще залишається низькою. За даними порталу DOU жінки становили 25% від всіх спеціалістів/ток у 2020 році. Кількість студенток в ІТ також невелика - 20,2% студентів/-ок 1-го курсу ІТ-спеціальностей відповідно до дослідження USAID «Кібербезпека критично важливої інфраструктури. України».

Яким має бути міське майбутнє, сповнене турботи про всіх його жителів і жительок? Безпека, ефективність транспорту, незасніжені тротуари, чисті й безпечні громадські вбиральні, доступні громадські парки — звучить круто, правда? Це короткий опис феміністичного міста. Міста, де бар’єри — фізичні й соціальні, демонтовано.

Одна з найвпливовіших книг в історії урбаністики тепер у перекладі українською. 

«Я не така, як усі інші жінки». Ця фраза — вияв внутрішньої мізогінії, а та, своєю чергою, — наслідок патріархального бачення всього жіночого як менш значущого. У яких випадках присвоєння гіперфемінности може бути політичним жестом і чому нам пора перестати оцінювати жінок «чоловічим поглядом»?

Супергеройський жанр завжди був маскулінним. Однаково, хто на боці зла — мафія, інопланетні створіння, повсталі роботи чи ожилі мерці, неважливо, кого рятувати — планету, автобус зі школярами, власних дітей — добру належало бути не тільки з кулаками, а й із займенником «він». Ситуація почала змінюватися після 1960-х і піднесення другої хвилі фемінізму. Подивімося на супергероїнь, які з’явились за останні пів століття.