Україна

Відповідно до норм міжнародного законодавства, рівні права і можливості чоловіків і жінок, зокрема, на ринку праці, повинні забезпечуватися українськими працедавцями. Досліджено, що нормативно-правова база України існує на засадах гендерної рівності в усіх сферах діяльності загалом, і стосовно трудової діяльності зокрема. У статті на прикладі аналізу ринку праці у мережі супермаркетів вивчено гендерні та вікові особливості структури зайнятості, випадки вертикальної і горизонтальної сегрегації ринку праці, загалом дотримання умов праці, як-от, техніки безпеки тощо.

Хоча Майдан доволі часто показують переважно через барикади, палаючі шини та коктейлі Молотова, доцільно стверджувати, що ця подія не є гомогенним явищем. Протести, що тривали три місяці, слід вважати також набором так званих низових ініціатив, тобто того громадянського суспільства, якого б нам в ідеалі хотілося для нашої країни. У цьому есе зроблено спробу охарактеризувати гетерогенність протестного середовища Майдану через аналіз участі і ролі жінок у цій революції.

У статті з’ясовано загальні тенденції поширення явища ранніх (або дитячих) шлюбів в українському суспільстві. Вивчено міжнародне і національне законодавство щодо регулювання явища ранніх шлюбів, прав дітей і репродуктивної поведінки населення України. Проаналізовано причини вступу у ранні шлюби серед українського населення загалом і ромів зокрема, а також виявлено масштаби розповсюдженості ранніх шлюбів в українському суспільстві.

Дослідження «Жінки та чоловіки в енергетичному секторі України» було виконано у 2018 – початку 2019 рр. за підтримки Heinrich Böll Foundation, Бюро Київ – Україна Державною установою «Інститут економіки та прогнозування НАН України» з метою виявлення найбільш актуальних гендерних проблем у сфері працевлаштування в енергетичному секторі України та пошуку можливих шляхів їх вирішення для забезпечення сталого і соціально справедливого розвитку української енергетики. Партнерами дослідження виступили ГО «Жіночий енергетичний клуб України» та Офіс Урядової уповноваженої з питань гендерної політики.

У статті здійснено огляд теоретичних підходів до визначення моди, розглянуто медіа (телебачення) як один із шляхів поширення модних образів. Конструювання гендерної ідентичності за допомогою одягу емпіричним чином вивчено на прикладі телешоу «Моду народу». Створення нормативного образу тіла, орієнтацію на чоловіків та об’єктивацію жіночого тіла, конструювання нормативної фемінності виокремлено як ознаки механізмів конструваювання традиційної фемінності інститутом моди у медіа.

Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків, співпраця з державою має як свої здобутки, так і вади. Жіночий активізм — найрадикальніша частина процесів емансипації. Про феміністичні вуличні акції, відкриті листи, інформаційні видання та інші способи активізму — у третій, останній частині дослідження Оксани Кісь.

Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків. Держава ж десятиліттями веде подвійну гру, на словах декларуючи принципи гендерної рівності, а на ділі перекладаючи всю відповідальність на громадський сектор. Про те, чому так сталось, які загрози та перспективи має співпраця з державою — у другій частині дослідження Оксани Кісь.

У статті проаналізовано генезу, типологію та організаційні принципи українського жіночого руху в Канаді в період першої та другої хвиль еміграції. Наголошується, що українських жінок Канади до об'єднання спонукала необхідність захищати свої права, боротися із загрозою можливої асиміляції, інтегруватися в поліетнічне канадське суспільство. Показано, що у 20-30 рр. ХХ ст. українки Канади розгорнули активну роботу щодо створення організаційних основ жіночого руху - жіночих товариств та організацій. 

Чого досягли феміністки за три десятки років української незалежності? Насправді чимало: сформувалися гендерні студії як царина науки й освіти, жіночий рух прогресував від консервативного бачення фемінності до феміністичної політичної дії, український фемінізм має чимало ідеологічних напрямків і груп. Держава ж десятиліттями веде подвійну гру, на словах декларуючи принципи гендерної рівності, а на ділі перекладаючи всю відповідальність на громадський сектор. Ця стаття — захоплива подорож у часі, від кінця 1980-х років до сьогодні, яка показує, що зроблено і що маємо нині.

8 березня залишається одним з найпопулярніших свят в пострадянській Україні, яке пересічні громадян(к)и масово відзначають як «жіночий день» квітами-цукерками-дрібними подарунками. Однак первісно воно було Міжнародним днем солідарності у боротьбі за права жінок. Як відбувалася деполітизація цього свята в СРСР, де «жіноче питання» вважали вирішеним? Чи справді 8 березня святкують лише в країнах соцтабору? Чому політичні лідери і посадовці в незалежній Україні продовжують вітати жінок у брежнєвському дусі зі «святом весни, краси і ніжності»? Чи можливо і потрібно сучасним українським жінкам повернути собі украдене свято? Про сучасні феміністичні ініціативи з відновлення політичного смислу 8 березня – у цій статті.