6371 
Інформацію збирала Наталя Тонких
«Цей курс — про сучасні способи жіночої самореалізації, про те, якими ми себе прагнемо, про символічні ресурси, якими можна скористатись для становлення власної особистості — інші, ніж ті, що їх пропонують консервативні стереотипи. Про жіночі досягнення, які вже відбулися і на які ми можемо спертися. Про те, як відрізняти “токсичні” стереотипи від живої реальності і як вигадувати щасливе, рівноправне майбутнє. Про емансипацію, звільнення від шаблонів мислення, про те, як відчувати себе сильною і самодостатньою жінкою».
Тамара Злобіна, кураторка курсу «Поверх фемінізму»
Для кого? Лекції курсу розраховано на широку аудиторію — на всіх, хто цікавиться гендерною тематикою, фемінізмом, українською історією.
Де? Усі лекції відбулися в Освітній станції 31в1 (Київ, вул. Пушкінська, 31в1). Зараз відеозаписи лекцій можна подивитися на Youtube каналах ресурсу «Гендер в деталях» та організації «Культурний проект».
Коли? Перший лекторій відбувся в липні 2015 року, другий — у березні 2017 року. Записи лекцій доступні для перегляду в будь-який час.
Яка мета? Переосмислити соціальну роль жінки у ХХІ столітті. Цей курс дозволяє подивитися на історію людства крізь призму жіночого досвіду, він розповідає про слова і вчинки видатних жінок. Усе це дозволяє зрозуміти, наскільки боротьба, творчість, економічна і політична діяльність, любов та духовність — «природні» жіночі справи. Таке дослідження і переосмислення потрібні для формування новітнього творчого світогляду суспільства горизонтальної демократії та партнерських стосунків між чоловіками і жінками в усіх сферах життя.
«Поверх фемінізму», лекція «Творчиня» Тамари Злобіної, 2015 рік
Лекторій супроводжувався особистим перформенсом його кураторки —
стилісти Аніта Немет і Ростислав Русінов підібрали до кожної лекції одяг,
який обігрував тематику лекції і стереотипи про фемінізм.
«Питання гендеру — це те, що стосується кожного, і ми як освітня інституція, яка адвокатує гуманітарні науки, не могли оминути питання фемінізму. Якої статі слово “фемінізм”? Сьогодні ним розкидаються як завгодно і трактують кожен на свій смак. Уже двічі ми з Фондом імені Гайнріха Бьолля реалізували лекторій “Поверх фемінізму”, щоб підняти завісу над появою й історією цього руху та ідеології. Що значить бути феміністкою і де шукати феміністів? Чому виник жіночий рух і як змінилися погляди на жіночність, ролі в родині, материнство й гендерний розподіл у сучасному світі? Щоб зрозуміти і зробити власні висновки, треба починати з достеменних джерел та історії, тому для нас було так важливо реалізувати цю програму».
Олена Середницька,
менеджерка освітніх програм «Культурного проекту»
Зміст і статистика
Курс, який проходив 2015 року, складався з п’яти лекцій кандидатки філософських наук Тамари Злобіної та кандидатки соціологічних наук, доцентки кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Тамари Марценюк.
«Поверх фемінізму», Тамара Злобіна і Тамара Марценюк, 2015 рік
На цих лекціях були присутні 343 особи.
- Лекцію 1 «Героїня» відвідало 86 осіб.
- Лекцію 2 «Творчиня» відвідало 68 осіб.
- Лекцію 3 «Годувальниця» відвідало 52 особи.
- Лекцію 4 «Керівниця» відвідало 35 осіб.
- Лекцію 5 «Богиня» відвідало 34 особи.
За словами Олени Середницької, лекторій отримав тільки позитивні відгуки від слухачок і слухачів, дозволив зрозуміти реальну затребуваність цієї теми в сучасному українському суспільстві.
«Поверх фемінізму», 2015 рік
«Якоюсь мірою фемінізм програє консерватизму, адже останній створює чіткий, зрозумілий і загальноприйнятий шаблон, який має втілювати жінка, щоб стати щасливою. Фемінізм показує, які елементи цього шаблону не дозволять жінці стати справді щасливою, що в ньому є репресивного, гнітючого, несправедливого. Однак фемінізм не дає жодних чітких сценаріїв і настанов, не описує “природу” і “справжню суть” жінки. Це правда — жінки різні, і будь-який перелік необхідних чи істинних характеристик жіночності обмежуватиме. Фемінізм як набір рухів та ідеологій, спрямованих на визначення, створення і захист рівних політичних, економічних і соціальних прав жінок, не пропонує готову картину світу — він запрошує і жінок, і чоловіків до спільної творчості рівноправного і рівносильного майбутнього. У цьому контексті мені дуже подобається двозначна назва курсу — як пОверх (рос. «этаж») і повЕрх (над). Адже курс і про фемінізм, і про те, що може настати після нього. Розробляючи концепцію і стратегію події, я орієнтувала її на те, щоб жінки могли дізнатися про жіночі досягнення, які вже відбулися і на які ми можемо опертися. Щоб аудиторія отримала не лише розуміння того, що не так із патріархальними відносинами, а й символічні ресурси, якими можна скористатися для становлення власної особистості».
Тамара Злобіна, кураторка курсу «Поверх фемінізму»
У 2017 році програма лекторію складалася з чотирьох лекцій. Усього на курс зареєструвалися 187 осіб.
- Лекцію 1 «Гендерний розпад» (Тамара Злобіна) відвідало 52 особи.
- Лекцію 2 «Вкрадене свято: трансформації смислів 8 Березня» (Оксана Кісь) відвідало 58 осіб.
- Лекцію 3 «Сучасні трансформації сім’ї і материнства» (Олена Стрельник) відвідало 43 особи.
- Лекцію 4 «Чим фемінізм корисний чоловікам» (Ростислав Семків, Артем Чапай) відвідало 32 особи.
«Нині відчувається великий суспільний запит на гендерні теми і фемінізм. І вщент заповнені зали слухачок та слухачів відкритого лекторію “Поверх фемінізму” — тому свідчення. Усі лектор(к)и торішнього і цьогорічного лекторію — визнані експерт(к)и та цікаві особистості. І навряд чи читання текстів, доступних в інтернеті, може замінити живе з ними спілкування та обговорення нагальних і цікавих тем. Для мене особисто участь у цьому проекті була певним викликом, адже моє щоденне і професійне коло спілкування — це люди, які здебільшого “в темі” фемінізму, і їхня реакція на певні питання, скажімо, прогнозована. Отож мені було цікаво почути живу реакцію аудиторії на лекцію, почути коментарі і питання».
Олена Стрельник, кандидатка соціологічних наук, гендерна дослідниця (авторка фото — Ніна Король)
«Поверх фемінізму», Ростислав Семків і Артем Чапай, 2017 рік
«Формат, обраний для відкритого лекторію “Поверх фемінізму”, мені особисто видається одним з оптимальних способів для науковок, які в тій чи тій ділянці займаються гендерними або феміністськими студіями, оперативно й ефективно донести до зацікавлених слухачів/ок свої ідеї.
Такий цикл різнотематичних лекцій, дещо розведених у часі, але загалом не розпорошених, дозволяє відвідати їх і тим, кого цікавить лише одна конкретна тема, і тим, хто воліє послухати все. Вечірній час уможливлює участь тих, хто працює. Зручний простір (просторе добре обладнане приміщення) і локація (центр Києва) теж дуже сприяють збільшенню числа присутніх.
Я особисто була приємно вражена не лише кількістю людей у залі, а насамперед тим фактом, що це були молоді жінки і чоловіки, які до того ж виказували щирий інтерес до проблеми і ставили справді змістовні й гострі запитання, робили доречні коментарі та висловлювати власні погляди. Усе це недвозначно свідчило про існування запиту на такого типу знання й дискусії, про потребу не просто знати, а пізнавати глибше, розуміти, приміряти нові для себе феміністські ідеї до актуальних явищ сьогодення і навіть особистого життя.
Я глибоко переконана, що наука має бути громадоцентричною (community scholarship), особливо коли йдеться про суспільно-гуманітарні дисципліни. У світі давно вже активно розвиваються такі напрямки, як публічна соціологія і публічна історія (public sociology, public history), у межах яких дослідники прагнуть повернути напрацьовані знання назад у суспільство, результати власних студій — до суспільства, зробити їх реально корисними, щоб вони сприяли громадському поступу, діалогу, порозумінню, допомагали ефективно вирішувати нагальні суспільні питання. Феміністські студії від самого початку свого існування були політичним проектом, спрямованим на покращення становища жінок, виявлення джерел і механізмів гендерної дискримінації та пошуку шляхів її подолання, зокрема в історичних науках. Саме тому я переконана, що дослідниці-феміністки мають доносити свої ідеї до широкого загалу в будь-який доступний спосіб. Публікації у ЗМІ — це дуже добре, бо вони охоплюють величезну аудиторію, однак вони найчастіше не дозволяють почути її відгук, це радше односпрямований потік, монолог дослідниці. Натомість отакі живі зустрічі дозволяють зануритися в діалог/полілог, дискутувати, почути думку, сказати б, “народу”, інколи — відповісти на, здавалося б, тривіальні питання, сумніви, стереотипи, які, втім, не дають змогу людині сприймати феміністські ідеї. Дуже важливо, щоб дослідниці-феміністки виходили за стіни університетів і академій, тестували свої ідеї і висновки у, так би мовити, “польових умовах” — у безпосередньому спілкуванні з людьми, життя яких феміністки прагнуть змінити.
А ще такі публічні тематичні лекції дослідниць-феміністок важливі тому, що допомагають звичайним людям побачити, що феміністка — це не монстр, а звичайна жінка, а фемінізм — не якийсь деструктивний, чужинський, відірваний від реальних проблем суспільства набір гасел і вимог, а ефективна дослідницька методологія, яка дозволяє побачити приховані вади суспільства, його “системні помилки” (гендерні нерівності, стереотипи, дискримінаційні практики тощо), які перешкоджають нам активувати весь людський потенціал і водночас допомогти людям жити гармонійніше. Важливо, що це не просто лекції на загальні теми на зразок “що таке фемінізм”, а конкретні дослідження дуже конкретних сторін нашого минулого (історії) чи сучасного життя, які розкривають усім близькі і начебто знайомі теми з несподіваного боку, із застосуванням феміністської критики чи гендерного аналізу, показуючи інші сторони того, що багатьом видається нормою, чимось звичним, незмінним, природним. Я як лекторка бачила своє завдання не так у тому, щоб переконати присутніх у слушності своїх тез чи висновків, як у тому, щоб спонукати їх замислитися — може, вперше в житті — над тим, що досі сприймалося аксіоматично і безальтернативно, щоб спровокувати сумніви і питання про одвічність і довічність якихось житейських істин (на зразок “головне покликання жінки — давати життя”), бо це, власне, і є шлях до зміни свідомості, до перегляду власних поглядів і ставлень і далі — до змін у відносинах».
Оксана Кісь, кандидатка історичних наук, президентка Української асоціації дослідників жіночої історії (УАДЖІ)
«Поверх фемінізму», 2017 рік
Відгуки
Багато про проект розповідають історії людей, які відвідували лекції і погодилися поділитися своїми враженнями та досвідом.
Я була на трьох лекціях “Поверх фемінізму” (2017). На жаль, пропустила лекцію Олени Стрельник, хоча дуже хотіла її послухати.
Себе як феміністку ідентифікую зовсім недавно, трохи більше року. До речі, сталося це завдяки одній із лекторок, а саме Оксані Кісь та її статті про свято 8 Березня. Тож можу назвати пані Оксану — сподіваюсь, вона не образиться — хрещеною матір’ю мого усвідомленого фемінізму. І тому Міжнародний день боротьби за права жінок сповнено для мене особливим значенням. Мене дуже засмучує, що це свято потрапило під декомунізацію.
Лекція теж була про 8 Березня. Мене дуже вразило, яке уявлення про розвиток державної політики стосовно прав жінок може дати дослідження такої, здавалося б, дрібниці, як сюжети святкових листівок. Це надзвичайно наочний приклад і ілюстрація того, чому так сталося, що 8 Березня в масовій свідомості змінило свою суть на протилежну, і розуміння невипадковості такої трансформації.
Цікаво було також дізнатися про розвиток фемінізму в часи незалежності.
Сподобалася лекція Тамари Злобіної про гендерний розпад. Тому що коли ти озираєшся на минуле, там якось усе зрозуміліше, ніж сьогодні, ну, або ж здається, що зрозуміліше. А от сьогодення оцінити і відрефлексувати важче. Особливо коли це ситуація кризи, зламу епох.
Лекція чоловіків була для мене менш корисною, нічого принципово нового я не дізналася. Однак це було цікаво і приємно — почути і побачити живих чоловіків-профеміністів. Як десерт.
Мені було б цікаво дізнатися, хто приходив на ці лекції, чи були серед слухачів неофіти або взагалі не знайомі з темою фемінізму люди. Тобто сприяв цей лекторій поширенню ідей чи це був захід “для своїх”. У кожному разі це чудово, що проводяться такі лекторії. Бо, як мені здається, тема фемінізму і у нас, і у світі поступово стає мейнстримною. І мене турбує, чи збереже такий мейнстримний, популярний фемінізм свій дух і свою сутність, чи не перетвориться на свою протилежність, як це сталося зі святом 8 Березня в СРСР. Такі заходи, як цей лекторій, не лише сприяють популяризації фемінізму, а й задають правильний вектор цього руху.
Люся Богдан, бухгалтерка
«Поверх фемінізму», 2015 рік
Нещодавно на курсах англійської мови моя група обговорювала питання кар’єрного зростання і вибору професії. Усі дівчата — школярки і студентки — розповідали, що хочуть стати менеджерками, маркетологинями, лікарками, політикинями, фінансистками, письменницями, журналістками. Водночас на питання, чому в сучасній Україні так мало жінок у топ-менеджменті, дохідних професіях ці самі дівчата відповідали щось на зразок “можливо, жінки не хочуть досягати успіху чи більше працювати, бо їх задовольняє бути мамами, дружинами, домогосподарками, медсестрами, вчительками чи прибиральницями”.
А провокативне запитання “що гірше: бути не надто розумним/ою чи некрасивим/ою” проявило чітке стереотипне уявлення про місце жінки/чоловіка в соціумі, попри абсолютну відсутність притомних аргументів.
Уявлення досі ще патріархального суспільства про роль жінки та її місце у світі має мало спільного з відчуттям щастя і самореалізації нових поколінь жінок.
Саме тому, на моє щире переконання, такі просвітницькі заходи, як лекторій “Поверх фемінізму”, дають не лише активісткам/ам, а і звичайним майбутнім журналісткам/ам, політикиням/ам, економісткам/ам та іншим спеціаліст(к)ам новий кут зору, змушують критично поглянути на шаблонні і стереотипні уявлення, які є лише штучними культурними й соціальними конструктами. Ці лекції, які промовляють простою, неакадемічною мовою, іронічно і без агресії викривають причини гендерної нерівності та “невидимості” жінок. Як на мене, це прекрасний крок до усвідомлення того, що “справжня жінка” — це міф, який не має нічого спільного з відчуттям свободи і щастя — бути Собою».
Юлія Заплавна, експертка з питань податкової політики і державних фінансів
Поверх фемінізму” (2015) — це якраз у точку для непідготовленої аудиторії. Та й експерткам лекторій теж буде цікавий, бо дає можливість дізнатися про багато нових досліджень з прикладами. А ще було круто, що на кожній лекції Тамара Злобіна з’являлася в новому образі: то у спортивному, без ознак сексуальності, то в короткій спідниці і на підборах, то в діловому одязі... Вона своїм прикладом демонструвала, що фемінізм може бути різним і не варто уявляти феміністку в якомусь одному образі. Лекції були дуже інтерактивними і цікавими. Найкращий курс у “Культурному проекті”!
Марина Лук’янова, піарниця
