29 березня, 2024

Сексуальна освіта в Україні: менше знають — менше «сплять»

2 квітня 2018
Поширити в Telegram
12358
Дарина Мізіна
студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, авторка статей про сексуальну освіту

Сексуальна освіта в Україні: менше знають — менше «сплять»

Читайте також:


Ще чотири роки тому я сама була школяркою, тому добре пам’ятаю цей вакуум навколо «незручних» для системи питань. У більшості випадків учнів і учениць залишають сам на сам зі статевим здоров’ям і цілком природним бажанням сексу. Намагаючись з’ясувати, що ж «це» таке, 64 % українських підлітків звертаються насамперед до однолітків — таких самих мимовільних жертв російської рулетки.

Готуючись писати цей матеріал, я вирішила пригадати шкільні роки і вперше в житті прочитати вітчизняні підручники з «Основ здоров’я» — предмета, у рамках якого школи нібито займаються сексуальною просвітою молоді («нібито» тут — ключове слово).

Достеменно невідомо, коли саме, на думку Міністерства освіти й науки, діти мали би дізнатися, як вони взагалі з’явилися на світ. Навчальна програма з предмета «Основи здоров’я» ні для 1–4 класів, ані для 5–9 класів цієї теми не передбачає. Натомість варто віддати формальне (!) належне інформаційній кампанії щодо ВІЛ, адже вже в 4 класі діти мають обговорювати цю тему на уроках. Щоправда, тут теж свої нюанси. Із кількох десятків підручників лише в одному (6 клас, автори Бойченко, Коваль, Дивак) імовірність зараження через статевий контакт назвали «своїм іменем». Автор_ки інших «скромно» зазначали, що ВІЛ передається через «деякі рідини організму людини». Хоча ця тема входить до програми з 5-го по 8 класи, результати соціологічних досліджень ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» за 2017 рік свідчать, що тільки 26 % молоді віком 14–34 роки правильно визначають шляхи запобігання передачі ВІЛ та знають, як хвороба не передається.

Уникання слова «секс» і похідних від нього — ще одна характерна риса досліджуваних підручників. Автори й авторки вперто віддають перевагу словосполученню «статеві стосунки / контакти». Гриф «замовчуймо» спіткав і основні прояви статевого дозрівання підлітків, як-от менструацію й полюцію. Ці теми МОН «передбачливо» внесло лише до курсу біології аж у 8 класі. «Аж», тому що середній вік перших менструації й полюції — приблизно 13 років (вік дітей 7 класу за умови початку навчання в шість років), врахуймо також загальносвітові тенденції до акселерації. Щодо мастурбації, то тут вітчизняна освіта просто води в рот набрала: жодної згадки, навіть завуальовано.

Згідно зі шкільною програмою, про секс (чи то пак статеві стосунки) з дітьми починають говорити у 8 класі. Обережно, завуальовано і, здається, маючи на меті не навчити, а налякати. Секс як спосіб отримати фізичне задоволення автор_ки підручників не розглядають узагалі: «Інтимні статеві стосунки — частина повноцінного життя більшості дорослих людей. Вони дають змогу виконати найвище призначення людини — стати батьком або матір’ю, подарувати життя іншій людині» [Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Основи здоров’я: підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів]. До речі, у цьому підручнику є щось справді неймовірне — слово «гендер». Утім, бажання заявити, що ми тепер близькі принаймні до Франції зникає, щойно прочитаємо речення: «Більшість гендерних стереотипів допомагають дівчаткам і хлопчикам підготуватися до соціальних ролей, які вони виконуватимуть у дорослому житті — матері чи батька, чоловіка чи дружини». Себто учнівству з самого початку закладають єдиноможливий хід подій. І якщо дитина відкриває в собі риси, які можуть суперечити «найвищому призначенню людини», вона ризикує залишитися наодинці зі своїми питаннями і, зрештою, перетворитися на вигнанця.

Одначе справа не лише в підручниках (будьмо чесними, велика кількість учител_ьок їх навіть не відкривають), справа в тотальній боязні говорити про «це». За даними українського Фонду Women Heath & Family Planning, більшість учителів і вчительок, котрі викладають «Основи здоров’я», переконані: відверті розмови на інтимні теми лише спонукатимуть підлітків до ранніх статевих дебютів. З цього приводу зазначу: якби статистику втрати цноти вели за даними, отриманими на медоглядах у студентській поліклініці, такий підхід можна було б назвати дієвим, а українську націю — чи не найбільш «благочестивою» у світі. Проходячи цю чудову процедуру на третьому курсі, абсолютна більшість моїх двадцятирічних одногрупниць запевнили тамтешніх гінекологинь, що зі статевим життям вони ще навіть незнайомі. Чого тільки не скажеш, щоб не роздягатися перед усіма в приміщенні, яке нагадує концтабір. Однак за межами батьківських домівок і примусових медоглядів українські підлітки говіркіші, тому зізнаються: більше ніж 10 % із них втратили цноту в 13–14 років, а 57 % стали сексуально активними в 15–16 років. Відповідно до статистики підліткової вагітності, Україна має один із найвищих показників у регіоні: 44 випадки на 1000 жінок віком 15–19 років (у 2016 році зі 101 121 аборту 4 746 випадків припали на дівчат віком 14–19 років).

Спротив з боку батьків — ще одна причина «режиму тиші» для сексуальної освіти. Хоча тут можна посперечатися. Для своєї статті на Texty.org.ua я проводила опитування серед батьків дітей 5–9 класів. Із двохсот опитаних 64 % підтримали впровадження окремого предмета для сексуальної просвіти як обов’язкового, 25 % — лише за умови, що він буде факультативним. Себто опір може виявитися не настільки масштабним, як нам здається.

На початку 2000-х, коли епідемія ВІЛ в Україні набирала загрозливих масштабів, ЮНІСЕФ почали створювати тут «клініки, дружні до молоді». Наразі таких в Україні понад сотню. У цих закладах молодь від 14 до 24 років може отримати безкоштовні консультації психолог_инь, гінеколог_инь, дерматоневролог_инь, а також контрацептиви й тести на вагітність.

Та найефективнішим способом прищепити українцям і українкам сексуальну культуру залишаються приватні ініціативи. Наприклад, секс-педагогиня Юлія Ярмоленко (лекцію якої «Гендер в деталях» організував у лютому) створила ресурс-територію правильної інформації про секс «Сексінфорія». Молода команда з Necessary Education відзняла цикл роликів «Біологія сексуальності», покликаних руйнувати стереотипні уявлення про тілесність і сексуальність. А торік у жовтні інтернет-кампанія Sex Education Ua провела цілу конференцію у Львові.

Питання впровадження адекватної сексуальної освіти — це передусім питання суспільної волі, а тут без зусиль не обійтися. Українцям і українкам доведеться навчитися вимовляти слово «секс» уголос та спробувати зменшити вплив знаменитої Ради Церков. Останні, до речі, недавно мали розмову з міністеркою освіти Лілією Гриневич, під час якої висловили занепокоєння з приводу викладання духовної моралі в загальноосвітніх школах та недопустимості впровадження в освітній процес «гендерної ідеології». Одначе щось мені підказує, що такі «жертви» менш ризиковані, ніж дальша гра зі здоров’ям молоді в цю тиху російську рулетку.

  1. https://dismp.gov.ua/downloads/riven-znan-molodi-vikom-14-34-roki-shhodo-vil-infekciyi-snidu-ta-inshikh-socialno-nebezpechnikh-khvorob
  2. https://dismp.gov.ua/downloads/bezpeka-ditini-v-informacijno-komunikacijnomu-prostori-shhorichnoyi-derzhavnoyi-dopovidi-pro-stanovishhe-ditej-v-ukrayini-za-pidsumkami-2016-roku
  3. http://www.astra.org.pl/pdf/publications/SRHRAY2011.pdf
  4. https://www.newscientist.com/article/2119117-starting-periods-at-a-young-age-is-linked-to-early-menopause/
  5. https://dse.org.ua/arhcive/31/1.pdf
  6. http://www.astra.org.pl/pdf/publications/SRHRAY2011.pdf
  7. http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0016/331711/HSBC-No.7-Growing-up-unequal-Full-Report-ru.pdf?ua=1
  8. http://pidruchnyk.com.ua/279-osnovi-zdorovya-voroncova-ponomarenko-8-klas.html
  9. https://ukraine.ureport.in/poll/652/
  10. http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/80865/Dla_bezpechnogo_kohanna_shkolaram_potribna_seksualna_osvita
  11. https://www.unicef.org/ukraine/ukr/Bookllets_10_in_1_v06.pdf
  12. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-1-4-klas/6.-osnovi-zdorovya.-1-4-klas.doc
  13. https://osvita.ua/school/program/program-5-9/56137/

2 квітня 2018
Поширити в Telegram
12358
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Сексуальна освіта: як це з нами сталось?
«Чому це тебе цікавить? У тебе якісь проблеми?», — приблизно так більшість моїх близьких і рідних реагували на новину про те, що відтепер я писатиму спецрубрику для “Гендер в деталях” про  сексуальну освіту. Я на це ввічливо посміхалася й відповідала, що все в мене гаразд. Хоча розуміла, що ані в мене, ані в більшості української молоді (та й не тільки) нічого не гаразд. Бо доки сексуальність вважатиметься чимось сороміцьким, а сексуальна освіта — непотрібною, «гаразд» лишатиметься для нас недосяжним.
Невидимі: шкільна освіта та ЛГБТ-люди
«Юність. Хлопець чи дівчина відчуває симпатію до когось одного протилежної статі», — переконують учнівство восьмого класу Т. Воронцова і В. Пономаренко у своєму підручнику «Основи здоров’я». Разом із ними моногамний гетеронормативний підхід пропагують і вчитель_ки цього предмета.
(Не)дитячі листування: що таке секстинг і чим він загрожує підліткам
Інтернет і соціальні мережі вивели сексуальне життя на зовсім новий рівень. Тепер уникнути ЗПСШ і небажаних вагітностей можна зі стовідсотковою гарантією за допомогою... секстингу — передачі, прийому і пересилання сексуальних повідомлень, фотографій або інших зображень за допомогою мобільного телефона, комп’ютера чи інших цифрових пристроїв. І одна справа, коли цим займаються дорослі, щоб додати смаку своєму інтимному життю, зовсім інша — коли до секстингу вдаються неповнолітні. У статті розглянемо найпоширеніші причини інтим-листування підлітків, загрози, пов’язані з ним, і юридичний бік питання.