2 липня, 2022

Фемінізм в деталях

Літо й осінь 2020 року на «Гендер в деталях» буде присвячено новій темі сезону. «Фемінізм в деталях» — це і назва групи у фейсбуку, яку ми запустили на початку року, і привід для глибокої поважної розмови. Сьогодні фемінізм — це множина. Множина ідей, історій, вимог. Можна навіть сказати, що скільки феміністок, стільки й фемінізмів, адже кожна формує свою унікальну комбінацію поглядів і позицій. З цим і розбиратимемося — в деталях політичних, географічних, історичних та особистих контекстів.

Скажіть «фемінізм» без таргана в роті!
«Я хочу бути дівчачою дівчинкою, бо я жінка від природи». Та при цьому взяла кредит, будую бізнес і забезпечую родину. Знайома ситуація, коли реальність і її опис відрізняються? А винуватими виявляються... феміністки.
Фемінізм і трансгендерність: теоретичні дебати
Тема трансгендерности широко дебатується у фемінізмі, зокрема в сучасному українському. Серед феміністок є різні позиції, аж до категоричного несприйняття самого цього явища, тоді як трансгендерні жінки заявляють своє право називатися не лише жінками, а й феміністками. Ця стаття містить стислий огляд теоретичних засад, на яких ми можемо обговорювати трансгендерність, та розповідає про історію конфліктів у фемінізмі навколо цього питання.
Що робити, коли проти фемінітивів виступає... жінка?
Противники (і противниці) фемінітивів часто аргументують свою позицію тим, що, мовляв, не варто підкреслювати стать у професійній сфері. Проте вважати, що слово «юрист» нейтральне і не підкреслює стать, а «юристка» недоречно підкреслює стать, — це ставлення до чоловічого роду як до загального й основного. Чи стане це колись милим архаїзмом?
ПМС і рівність
Славнозвісне ПМС — всього-на-всього зміна гормонального фону. Коливання гормонального фону відбуваються і в тілі чоловіка, коли він злякається або розізлиться. Тоді чому саме жінкам перепадає стільки недовіри за «гормони» (особливо якщо вони претендують на впливові посади)? І чи справді жінки під час ПМС не здатні бути холоднокровними і рішучими?
Сурогатне материнство чи все-таки робота?
Тему сурогатного материнства активно дебатують і феміністки, і консерватори. Яка історія регулювання цієї практики в Україні та світі? І які погляди феміністок різних напрямів на сурогатство? Нарешті, сурогатство — це експлуатація, виважений вибір чи репродуктивні права?
День, коли слова поламалися
Байдуже, яка на ній була спідниця, — в насильстві винен лише агресор. Цей простий факт ніяк не зрозуміють носії культури зґвалтування, й інколи здається, що самі слова поламалися. Чи все-таки поламалась чиясь людяність?
А звати її Ганна
Коли чоловік зраджує, звинувачують жінок. Дружину — за те що «не втримала», коханку — за те що «зруйнувала сім’ю». Дії самого чоловіка, який порушує обіцянки, засуджують рідко. Чи є в такому випадку місце жіночій солідарності?
Що заважає жінкам у військовій сфері?
З 2014 року українська армія дуже змінилася. Сьогодні у ній служить 27 тисяч жінок, це більше як 10 % особового складу — пропорція така сама, як в арміях країн НАТО. Та чи просто жінкам нести військову службу сьогодні? Жіночий ветеранський рух, адвокаційна кампанія «Невидимий батальйон» засвідчують низку проблем. Про них говорять і самі військовослужбовиці. Як змінити ситуацію?
Ісландія: країна, де переміг фемінізм
Уже кілька років поспіль Ісландія посідає топові місця у світових рейтингах гендерної рівности. Справа в традиціях емансипації жінок ще з доби вікінгів чи в організованій боротьбі протягом ХХ століття? Національний жіночий страйк 1975 року поклав початок соціальним змінам. Активність жінок і послідовні реформи сприяли подоланню розриву в зарплатах, збільшенню кількости керівниць в економіці й політиці, залученню чоловіків до догляду за дітьми і покращенню соціальної інфраструктури. Однак статистика домашнього й сексуального насильства досі висока. Як Ісландія бореться з викликами і чого варто повчитися Україні в цій історії?
Чи жінки «самі винні»?
Жінки ж «самі хочуть» (голити ноги, бути сексуальною інстаблогеркою, зніматись в сексистській рекламі). Але чи справді «самі»?