Фемінізм в деталях

Чи складно жінкам «ввійти в ІТ»? Сфера STEM (наука, технології, інженерія, математика) традиційно вважалася чоловічою і її наскрізь пронизував сексизм. А проте жінки від середини ХХ століття активно пробивали її «скляну стелю». Як справи сьогодні в українському ІТ та чи заважає щось жінкам?

Навіщо змінювати своє тіло в погоні за недосяжним ідеалом? Теорія сексуальних суперстимулів підказує, що в цьому може бути сенс — гіперсексуалізація приваблює протилежну стать. Та чи здатні «принади» стати базою здорових стосунків?

Чи мають конкурси краси щось спільне із фемінізмом? І чи можливо це взагалі?

Націоналізм, права жінок, праворадикальні рухи, традиційні цінності — можете викреслити зайве? В Україні ця відповідь очевидна. Проте останніми роками праві націоналістичні партії, політики й політикині в багатьох країнах Європи переглянули свою політичну програму і поквапилися внести в неї захист прав жінок, а дехто навіть ЛГБТ-спільноти. Чому так сталося і чи сумісні націоналізм, правий популізм та фемінізм?

У наукових дослідженнях за об’єктивністю часто ховалася упередженість щодо жінок та перенесення установок певного соціуму на досліджувані явища. Білі заможні чоловіки в західних країнах, які займалися наукою, написали історію як історію чоловіків, інтерпретуючи явища природи чи культуру інших суспільств переважно на підставі своїх патріархальних поглядів. Феміністичні дослідниці ХХ століття вже відстежили частину цих похибок, решта залишається під питанням.

Чи фемінізм — це сфера співпраці й сестринства? Якщо поспостерігати за дискусіями в соцмережах, то ні. Як так сталося, що невелика різниця в поглядах між феміністками стає перешкодою для співпраці між ними?

Чи існують чоловіки-феміністи? Часто чоловічі рухи «за рівність» виявляються її антиподами і протестують проти емансипації жінок. Однак справжні прихильники гендерної рівности теж є, навіть у такій позірно мачистській країні як Іспанія. Як Іспанії вдалося піднятися на восьму сходинку в рейтингу гендерної рівности 2020 року та яка роль у цьому чоловічих феміністичних рухів — далі в статті.

Латинська Америка — це країни Південної і Центральної Америк та острови Карибського басейну, жителі яких розмовляють успадкованими від колонізаторів романськими мовами. На згадку про загарбників залишилися також консервативний католицизм, расизм, сексизм і найгірші прояви капіталізму. Сьогодні країни Латинської Америки є полем множинних дискримінацій і займають перші місця в рейтингах найнебезпечніших країн для жінок. Місцевий фемінізм фокусується не лише на правах жінок — інтерсекційна повістка охоплює права корінних народів, боротьбу з расизмом і бідністю. Опір жінок гнобленню почався ще в ХVІІ столітті і триває досі. Попри завзятість жінок, при владі ще багато консерваторів. Наразі латиноамериканські феміністки мають стабільну повістку — легалізація абортів, зупинення феміцидів та дискримінації на побутовому, професіональному й інших рівнях.

«Дискримінація? Ну, це ж так очевидно!» Чи завжди ми здатні зрозумілими словами пояснити, у чому проблема? З ким — із суспільством чи зі своєю бульбашкою — спілкуються гендерні активіст(к)и?

Зняття стигми з людей, які звертаються по допомогу до психотерапевтів, сприяло розвитку психотерапії і збільшило кількість жінок, котрі завдяки цьому суттєво покращили якість свого життя. Фемінізм як соціальний рух грає не меншу роль на шляху подолання психічних травм. Які зміни викликає травма у світогляді і психіці та як боротьба за права жінок може тут зарадити?