Фемінізм в деталях

Противники (і противниці) фемінітивів часто аргументують свою позицію тим, що, мовляв, не варто підкреслювати стать у професійній сфері. Проте вважати, що слово «юрист» нейтральне і не підкреслює стать, а «юристка» недоречно підкреслює стать, — це ставлення до чоловічого роду як до загального й основного. Чи стане це колись милим архаїзмом?

Славнозвісне ПМС — всього-на-всього зміна гормонального фону. Коливання гормонального фону відбуваються і в тілі чоловіка, коли він злякається або розізлиться. Тоді чому саме жінкам перепадає стільки недовіри за «гормони» (особливо якщо вони претендують на впливові посади)? І чи справді жінки під час ПМС не здатні бути холоднокровними і рішучими?

Тему сурогатного материнства активно дебатують і феміністки, і консерватори. Яка історія регулювання цієї практики в Україні та світі? І які погляди феміністок різних напрямів на сурогатство? Нарешті, сурогатство — це експлуатація, виважений вибір чи репродуктивні права?

Байдуже, яка на ній була спідниця, — в насильстві винен лише агресор. Цей простий факт ніяк не зрозуміють носії культури зґвалтування, й інколи здається, що самі слова поламалися. Чи все-таки поламалась чиясь людяність?

Коли чоловік зраджує, звинувачують жінок. Дружину — за те що «не втримала», коханку — за те що «зруйнувала сім’ю». Дії самого чоловіка, який порушує обіцянки, засуджують рідко. Чи є в такому випадку місце жіночій солідарності?

З 2014 року українська армія дуже змінилася. Сьогодні у ній служить 27 тисяч жінок, це більше як 10 % особового складу — пропорція така сама, як в арміях країн НАТО. Та чи просто жінкам нести військову службу сьогодні? Жіночий ветеранський рух, адвокаційна кампанія «Невидимий батальйон» засвідчують низку проблем. Про них говорять і самі військовослужбовиці. Як змінити ситуацію?

Уже кілька років поспіль Ісландія посідає топові місця у світових рейтингах гендерної рівности. Справа в традиціях емансипації жінок ще з доби вікінгів чи в організованій боротьбі протягом ХХ століття? Національний жіночий страйк 1975 року поклав початок соціальним змінам. Активність жінок і послідовні реформи сприяли подоланню розриву в зарплатах, збільшенню кількости керівниць в економіці й політиці, залученню чоловіків до догляду за дітьми і покращенню соціальної інфраструктури. Однак статистика домашнього й сексуального насильства досі висока. Як Ісландія бореться з викликами і чого варто повчитися Україні в цій історії?

Жінки ж «самі хочуть» (голити ноги, бути сексуальною інстаблогеркою, зніматись в сексистській рекламі). Але чи справді «самі»?

В Україні жінок-медиків більше, ніж чоловіків. За даними НСЗУ, їх близько 82 % (це вище, ніж у середньому по світу). При цьому серед керівництва галузі переважають чоловіки, хірургія досі вважається «чоловічою» сферою, а середній рівень зарплатні в галузі, згідно з даними Державної служби зайнятости, третій з кінця — 8,5 тисяч гривень. Менше заробляють лише у сфері громадського харчування та в освіті, які в Україні так само переважно «жіночі». Аналіз даних спонукає до висновку, що найбільша проблема лікарок і медсестер — системний сексизм — ситуація, коли типово «жіночі» сфери зайнятости недооцінюються і недофінансуються, а робота жінок у них позиціонується як «хобі» на додаток до сімейних обов’язків.

Казки й романтичні фільми вчать: він добивається — вона піддається. Коли чоловік бігає за жінкою, він романтик. Коли жінка бігає за чоловіком, вона невдаха. У вітчизняному глянці досі трапляються заголовки «Як залишатися для нього загадкою» або «Як йому не набриднути». Чи справді це потрібно чоловікам і жінкам та як осучаснити романтичні стосунки?