Фемінізм в деталях

Чому жінкам так важко опиратися сексуальним домаганням? Як прорватися крізь усі ці «не було нічого такого», «він просто пожартував», «та це ти йому сподобалась»? Від регіонального українського телеканалу до Голлівуду жінки переживають ті самі сором, огиду і страх, коли їх домагаються колеги і керівники. І лише колективне не-мовчання може це припинити.

Як правильно підібрати ліфчик? На цю тему проводять лекції і майстеркласи, де часто не кажуть найважливішого: виробники білизни шиють її для абстрактних грудей у вакуумі (чоловічому журналі), а не для реальних жінок. Чому ж груди не належать жінкам, навіть якщо вони ними годують?

У 16 світ змінюється — дитинство закінчується. Як знайти себе в дорослому світі? Яку професію обрати, з ким товаришувати, як пізнавати свою сексуальність? Є знання, які допомагають робити перші самостійні вибори. Знання про гендер — одне з них. Ми стаємо не просто людьми, а чоловіками й жінками, і суспільство нав’язує безліч стереотипів про це. Цей текст допоможе розібратися, чого хочеш саме ти.

Американський поет Генрі Вордсворт Лонгфелло назвав музику «універсальною мовою людства». Його слова досі не втратили актуальности. Музична попкультура віддзеркалює новітні суспільні тренди, серед них і фемінізм. Розкуті й сміливі образи Біллі Айліш, Аллесії Кари, Холзі та Нікі Мінаж зачаровують ролями вільних жінок, котрі не бояться обстоювати свої думки й ідеї. Та чи завжди ідолки мільйонів були такими відвертими і сміливими? При уважному розгляді виявляється, що саме фемінізм назавжди змінив ролі жінок у музичній індустрії. Цей текст розповідає про приклад США.

«У ХХІ столітті жінки мають уже всі права, і якщо їх мало на керівних посадах, значить вони самі не хочуть або не заслужили. І взагалі, де видатні (художниці, музикантки, архітекторки — потрібне вписати)?» — поширений сексистський «баян». «Хто їм заважає?!» — ще одне популярне риторичне запитання. Придивімося уважніше до архітектурної галузі: справді, що сьогодні в Україні заважає архітекторкам професійно зростати?

Представниці різних течій фемінізму вже кілька десятиліть сперечаються, чи має БДСМ право на існування. Що це — оплачене насильство над жінками чи реалізація фантазій за взаємною згодою? Відповіді шукайте у спогадах і рефлексіях української майстрині-домінатрікс.

«Хочете рівности? Вперед! На шахти, на заводи, укладати асфальт!» — лунає в кожній другій дискусії на тему фемінізму. Емма Антонюк пропонує свої відповіді на цей «аргумент»-мем і паралельно розмірковує, чи варто їй покликати колег-чоловіків, щоб замінити бутель у кулері.

Чи можуть чоловіки бути феміністами? Щиро вболівати за рівність? Чи все-таки вони триматимуться за свої привілеї і потайки лайкатимуть сексистські жарти в соцмережах? Емма Антонюк вирішила поставити експеримент над феміністом, активістом руху HeForShe Романом Вінтонівим (Майкл Щур). Як думаєте, чи пройшов він тест?

Домагання в спорті тривали десятиліттями. Спортсменки, спортсмени і їхні батьки повідомляли про це десятиліттями. Їхні свідчення наштовхувалися на кругову поруку. Розслідування у справі домагань Ларрі Нассара, головного лікаря збірної США зі спортивної гімнастики, почали тільки 2015 року. Проти нього посвідчили більше ніж 500 (!) жертв. Ця справа зрушила лавину і прорвала завісу мовчання: за останні роки у світі відсторонено й засуджено тисячі тренерів, які коїли насильство.

Чоловіки дотепніші, ніж жінки, а книжки чоловічого авторства краще продаються? Так думали 15 років тому «британські вчені» і один мій чернівецький бойфренд. Життя показало, як феєрично вони помилялися.