Фемінізм в деталях

«А як же чоловіки? Чому ви не говорите про чоловіків?» — ці питання не раз чула кожна феміністка. То чи існує сексизм щодо чоловіків і як із ним боротися — розбираємося в деталях.

«Я не така, як голлівудська акторка / донька маминої подруги / теперішня мого колишнього». Як часто жінки гризуться такими порівняннями? Навіщо вони взагалі? І чи можна не порівнювати себе з іншими в суспільстві патріархальних стандартів краси? Можливо, правильний вихід — сміливо зізнаватися у своїх комплексах, щоб показувати іншим жінкам, що фемінізм — це шлях до звільнення.

Чи секс лише для худих? Може здатися, що це дуже дивне твердження. Та якщо почитати в інтернеті обговорення Кілі Шей Сміт, «недостатньо стрункої» дружини Пірса Броснана, виявиться, що чимало людей справді так думають і нав’язують свої упередження іншим. Як навчитися любити себе у своєму тілі і насолоджуватися ним та яких помилок варто уникати на цьому шляху, розповідає авторка анонімного телеграм-каналу «Ці блядські історії».

«Французький фемінізм — це щось про психоаналіз...» — такий стереотип прижився в англомовному науковому середовищі, але він не відповідає дійсності. Хоча фемінізму у Франції притаманні ті самі загальні тенденції, що і в інших країнах Західної Європи й Північної Америки, розвивався він у специфічному соціально-політичному контексті. Що ж характеризує французький фемінізм у науковій і громадській сферах? За що боролися феміністки у Франції протягом останніх століть і які їхні досягнення? Які теорії і шляхи подолання патріархальної системи було запропоновано? Нарешті, які питання нині стоять на порядку денному французьких феміністок?

«Які у вас тут гарні хлопчики! Як квіточки!» — дивна реакція на колектив ресторану чи редакції, правда? Чому ж тоді нам здаються нормальними такі висловлювання про жінок?

Феміністки зруйнували романтику, ба більше — буквально винищили «справжніх чоловіків». Це через них сьогодні не дочекаєшся квітів на побаченні! А от десь в Азії «справжні чоловіки» ще залишилися... Чули такі казки? Ану згадаймо, які досягнення фемінізму дають змогу взагалі ці казки переповідати.

Чи можуть трансгендерні та інтерсексні жінки й чоловіки займатися професійним спортом? Чи мають вони переваги? Чи порушують права цисгендерних жінок-суперниць? Чи дискримінація трансгендерних та інтерсексних людей наразі виправдана заради ідеї «чесної гри»? І як зробити спорт інклюзивним і рівноцінним одночасно?

У 2017 році світ побачили дві автобіографії — Ешлі Ґрем та Роксани Ґей, які по-різному розповідають про досвід життя у великому тілі. Що нині найактуальніше — бодіпозитив, бодінейтральність, чи комерціалізація і фетишизація тіла? Розібратися допомагає рецензія Ганни Улюри.

Скільки разів ваше «ні» не розуміли, ні на перший, ні на 10-й раз? Скільки стратегій ви випробували, щоб донести однозначність і безповоротність відмови? Якщо 101 відмова не спрацювала, пробуйте «спосіб Пілар».

Чиїм оргазмом найчастіше закінчується порноролик? А статевий акт у реальному житті? Якщо ви знаєте відповідь і розумієте, чому вона не ок, запрошуємо глибше розібратися в питанні разом з авторкою статті.